Дресирування собак детально: що треба враховувати під час тренувань і чи можна це зробити самостійно

Багато українців заводять собі домашнього улюбленця. Вдома їх з нетерпінням чекають чотирилапі. Але завести собаку — це відповідальне рішення. З ним потрібно гуляти, його треба виховувати, годувати, лікувати. Про нього слід турбуватися, як про повноцінного члена родини.

Якщо ти відкрив(-ла) читати цей матеріал, то точно маєш вдома хвостатого улюбленця і хочеш його навчити кількох команд. Вікна поговорили з кінологинями про дресирування собак, як це зробити, що можна і не можна використовувати. Ірина Смолянко та Аляска Варьєва розповіли, що треба знати про тренування та виховання собак.

Чи всі породи собак піддаються дресируванню

Існують упередження, що навчити якихось команд легше породистих собак, ніж дворових. Кінологиня Ірина каже, що будь-якого собаку можна чогось навчити, але не з кожним можна досягнути яскравих результатів у тих чи інших аспектах. Вона пояснює, що це залежить від багатьох факторів, але найголовніші — рівень орієнтованості на людину та робота нервової системи. 

— Гарною орієнтованістю на людину (тобто бажання працювати з людиною попри все) можуть похизуватися не всі породи.

Найчастіше саме аборигенні породи (акіта-іну, сіба-іну, басенджі та інші) найменше орієнтовані на людину, вони більше самі по собі — можуть знайти цікаве для себе заняття і без допомоги. 

Саме тому з ними треба більше працювати над контактом, щоб досягнути успіхів у вивченні якихось навичок. І навпаки — вівчарки зазвичай найбільше орієнтовані на людину, з ними легше чогось досягнути, — розповідає Ірина.

Аляска ділиться, що намагається уникати терміну “дресирування”, їй він віддає радянською кінологією та неповагою до тварин. 

— Не існує розумних чи навпаки дурних порід собак. Кожна з них, звісно, має свої особливості, але кожен собака все ж індивідуум зі своєю генетикою, характером, життєвим досвідом, темпераментом та особливостями. Так само не важливо, чи собака породистий, чи метис, чи взагалі без породи. Все дуже індивідуально.

Потрібно пам’ятати, що життя із собакою — це геть не про команди та тренування! — наголошує вона.

Ірина акцентує, що від роботи нервової системи тварини дуже залежить початкова впевненість собаки, вміння правильно реагувати на подразники, не лякатись і не панікувати в незрозумілих ситуаціях. 

— Це вже залежить не від породи, а від генетики конкретного собаки: його батьків, умов, у яких жила мати під час вагітності, та ранішньої соціалізації цуценяти. На жаль, дворові собаки, які народились на вулиці, рідко мають гарну нервову систему, тому з ними в цьому питанні може бути набагато складніше, — говорить експертка.

Чи можна успішно видресирувати собаку самостійно

Багато господарів намагаються навчити чотирилапих різних команд самостійно. Ірина каже, що можна видресирувати собаку самотужки, але рівень успіху дуже низький. 

— Кінологія та зоопсихологія — це величезна тема, яка вивчається довго. Тому якщо почати вивчати її задовго до появи цуцика, то до кінолога можна й не звертатися. Але, як правило, після покупки собаки у господарів починають з’являтися мільйони запитань, до яких вони не були готові.

Тому краще звернутися до кінолога ще на етапі, коли ці питання не переросли в глобальну проблему та/або не були упущені важливі періоди розвитку собаки, — радить кінологиня.

Вона каже, що навчати тварину можна з перших днів життя у новому будинку. За її словами, відповідальні заводчики вчать цуценят ще до того, як вони поїдуть до власників. 

— Важливо розуміти, що виховання собаки — це не про команди на кшталт “сидіти, лежати, стояти”.

Це про привчання ходити в туалет у правильному місці, до вдягання амуніції та одягу, миття лап, стрижки кігтів, чищення вух. 

Це про закріплення правильних реакцій на різні подразники: відпочивати, поки господарі працюють, не підбирати з землі усе підряд тощо.

Також важливо пам’ятати, що період соціалізації в собак відбувається до трьох місяців. Важливо встигнути правильно познайомити тварину зі світом до кінця цього періоду, — пояснює Ірина.

Як довго має тривати тренування

Аляска говорить, що тренування — не найважливіший аспект у житті з собакою, але це гарне ментальне та фізичне навантаження. Якщо все правильно спланувати, це може добре вплинути на взаємини з твариною. 

— Скільки часу тренуватись, питання складне, бо все так само індивідуально. Потрібно слідкувати за станом собаки: чи добре він почувається фізично та психологічно, чи є в нього бажання, чи підходять умови для тренування, чи підходить йому цей рівень тренувань, чи готовий він продовжувати, чи не потрібна йому перерва, — пояснює вона.

Кінологиня радить проводити невеличкі сесії тренувань кілька разів на тиждень, використовувати відповідну мотивацію, слідкувати за станом улюбленця та відштовхуватись від цього. 

— Краще закінчити тренування раніше, навіть якщо ми на проміжному етапі вивчення чогось нового. Так у собаки буде більше бажання займатися наступного разу, і такі тренування набагато ефективніші, — пояснює Аляска.

 Ірина з цим погоджується та додає: 

— Важливо закінчувати тренування ще тоді, коли собака сповнений сил та ентузіазму.

Якщо закінчувати завжди тільки тоді, коли собака вже втомився, в нього буде дедалі менше бажання починати наступне тренування, — говорить кінологиня.

Ірина каже, що на тренуваннях треба звертати увагу на те, чого ми хочемо навчити тварину, та на її характер.

— Якщо це якийсь легкий трюк/команда, то, найімовірніше, досить буде двох – трьох якісних тренувань по 10 хвилин. Потім просто повторювати, коли спаде на думку, і нагадувати собаці про існування такого трюку, — каже експертка.

Утім, якщо це навичка, то важливо навчити собаку використовувати її у всіх імовірних обставинах. Для цього почати з простих умов і щодня / через день повторювати у складніших. 

— Тут визначити час дуже важко, тому що ми тренуємося впродовж прогулянки чи в інших побутових ситуаціях. Якщо це привчання до якоїсь маніпуляції (чистка вух, стрижка кігтів), то ми знову ж таки починаємо з простого і поступово доходимо до складнішого (починаємо зі знайомства з кігтерізом і через тиждень починаємо стригти кігті повноцінно). Для цього вистачить 2–5 хвилин щодня / через день, — стверджує вона. 

Як вивчити команду з собакою

Для вивчення команди з собакою Аляска радить дотримуватися таких принципів:

• послідовність; 
• зрозумілі для собаки завдання;
• відсутність будь-якого насилля (включно з психологічним — крики, залякування тощо);
• тренування в гарному настрої (і в людини, і в собаки);
• слідкування за станом собаки;
• вчасні перерви та закінчення тренування;
• правильно підібрана мотивація (має відповідати складності завдання).

За її словами, дресируючи тварину, треба враховувати індивідуальні особливості, минулий досвід, фізичний та психологічний стан, мотивацію, її готовність та бажання працювати. 

Ірина додає, що найважливіше — стан собаки, його треба перевіряти. Для цього існує правило п’яти свобод тварини: від голоду та спраги, від дискомфорту, від болю, травм та хвороби, від видо-типової поведінки, від страху і стресу. 

Якщо собаці боляче, страшно або він просто хоче пити, навчання ніколи не буде досить ефективним, — наголошує вона.

Ірина рекомендує для вивчення команди з собакою вибирати легкі умови, щоб ніщо його не відволікало.

— Треба знайти підкріплення, яке оцінить тварина (найчастіше це смаколики, але можна також використовувати іграшку тощо). Розбити команду на маленькі кроки. Наприклад, якщо хочемо навчити собаку приносити іграшку, маємо почати з того, щоб навчити тварину брати цю іграшку. Потім собака має навчитися утримувати іграшку в роті, потім — проносити якусь дистанцію, потім — класти нам в руку, — пояснює кінологиня.

Також вона радить зрозуміти, яким саме методом вчитимеш собаку вибраної команди. Найпоширеніші — наведення або шейпінг.

— Наведення — це коли ми утримуємо смаколики в руці так, щоб собака за нею слідував. Наводимо собаку на те положення чи дію, яка нам необхідна. Тобто ведемо собаку ніби за ніс. Він, намагаючись з’їсти смаколик, виконує цю команду тілом, потім отримує повноцінне підкріплення.

Шейпінг — це коли собака сама має запропонувати нам якісь дії, що приведуть його до виконання бажаної команди.

Ми не вказуємо собаці, а тільки чекаємо та потім підкріплюємо правильні кроки, — розповідає Ірина.

Варто зазначити, що собака може забути вивчену команду. Також він може навчитися виконувати її в одних умовах, наприклад вдома, а в інших — розгубитися.

Читати на тему

Кінолог та собака — це одне ціле: історія військового Леоніда та його службового пса-сапера Алмаза

Алмаза як цінного футбольного гравця придбали у команду, яка грає за безпеку на українській землі. Так молодий пес став службовим.

Як краще дресирувати собаку: самостійно чи з кінологом

Аляска пояснює: робота спеціаліста з поведінки собаки полягає в тому, щоб передати людині необхідні знання для порозуміння з твариною, створення гармонійних стосунків, вміння аналізувати поведінку та правильно на неї реагувати. 

— Виховання собаки — це велика праця, відповідальність, час та, звісно, терпіння. Це насамперед про закриття потреб і свобод тварини, її добробут і комфорт. Дуже добре, коли це все в балансі з очікуваннями та потребами людини, — каже кінологиня.

Ірина зауважує, що краще у кінолога вчитися двом: і власнику, і собаці. Кінолог вчить власника правильно тренувати тварину та діяти у різних ситуаціях.

— Якщо віддати собаку кінологу, а потім забрати до себе, він може або забути все вивчене, або не виконувати команди через те, що дії з боку того, хто веде собаку, змінились. Також кінолог може дотримуватися правила п’яти свобод, а власник — уже ні, — пояснює експертка.

У жодному разі не застосовувати насилля

Аляска підкреслює, що фізичне насилля заборонено законом України, як і використання будь-яких оснащень та інвентарю, що травмує тварину. Тому застосовувати насилля у процесі тренування чи виховання собаки не можна у жодному разі.

— Якщо собака не слухається, потрібно проаналізувати його стан, ситуацію, умови, минулий досвід, мотивацію та методи роботи, а також наші вимоги.

Інколи люди дійсно ставлять собакам неможливі або заскладні завдання, до яких вони не готові чи які взагалі не є природними для чотирилапих і порушують їхні права та свободи, — коментує вона.

Чи варто вчити собаку “агресивних команд”

Існують різні породи собак. Одні здаються нам милими, пухнастими, ніби створеними для постійних обіймів. Інші — бійцівські породи — суворі на вигляд. Проходячи повз них, ми відчуваємо страх. Нам здається, що ці собаки агресивні вже за своєю породою, тож чи варто вчити їх ще “агресивних команд”? Аляска наголошує, що всі собаки індивідуальні.

— Агресивних чи неагресивних порід не існує. З агресією може зіштовхнутись кожен власник собаки, а інколи це абсолютно здорова реакція тварини на ситуацію та умови, в яких вона опинилася. 

Якщо “агресивні команди” — це ті, що пов’язані з захистом, то я не раджу цього робити. Я завжди нагадую, що собака — член родини, а не зброя чи система охорони.

Собака, що перебуває у ролі захисника чи охоронця, може помилково сприйняти якусь ситуацію як загрозливу. Крім того, така роль стане додатковим стресом у житті тварини, — пояснює кінологиня.

Чим відрізняється дресирування собаки “для себе” та для спеціальної роботи

Ірина пояснює, що відрізняється наш запит. Людина, яка утримує собаку “для себе”, не вчитиме його шукати наркотики, а собака у спецслужбі навряд чи виконуватиме милі трюки. Хоча можливо все, залежить від нашого бажання. 

— Важливо розуміти, що різні породи виведені для різних цілей, тому не всі з них бажано брати “на диван”. Так само не всі зможуть брати участь у роботі в спецслужбах. Не тільки через розмір, а й через природний характер. У вихованні робочих собак важлива швидкість навчання та якість виконання завдань. У домашніх тварин важливіший їхній стан, а швидкість і якість виконання завдань відходить на другий план, — каже експертка.

Зараз собаки рятують життя, вони шукають міни, дістають людей з-під завалів, допомагають у пошуках. Раніше ми розповідали, як навчають службових собак ДСНС.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!