Якби я була літературною критикинею, то певно б розповідала про майстерність написання наступних книг. Утім, я просто люблю читати й багато думати. Саме ці видання наштовхують на роздуми, дають змогу осягнути події не лише цього року чи останніх восьми років, а й назагал усвідомити, чому війна з узурпатором і тираном була неминучою.
Казка для дорослих, яку варто прочитати кожному. У ній є все, чого потребує казка: правда, трохи вигадки та надії, фінал, якого ми очікуємо, і мораль. Тільки події зовсім не казкові, а цілком реальні. Втім, і брати Грім в оригіналі — це не милі казки про кохання і дружбу. Та й Андерсен із Шарлем Перро не писали солодких, мрійливих творів, але ж ми читали й росли на них, правда?
Як сказав сам Олександр Михед: “Я хочу, щоб кожному дорослому її поклали під подушку”. І я таки погоджуся з його побажанням і маю надію, що дорослі прочитають і подарують.
Це казка про події на Київщині в Бородянці у лютому – березні 2022 року.
Про захоплене окупантами місто та тепер уже символи нашої української Незламності: Котика, Півника та Шафку.
Які вистояли, вижили, несуть у собі пам’ять, усвідомленість пережитого та емоції, які закипали всередині та вибухали потоками сліз, ненависті, вдячності.
Фото: Oleksandr Mykhed / Facebook
72 сторінки тексту, які проведуть тебе від заперечення до прийняття подій. Тут буде місце сльозам, усмішкам, жаху та вірі у майбутнє. Казка, яка ще не має кінця в реальному житті, але автор обіцяє нам перемогу. А ми віримо, що вона буде, бо як інакше.
І яка ж казка без неймовірних ілюстрацій. Цією історією вас проведе Женя Полосіна — ілюстраторка та принтмейкерка. Як на мене, вони в саме серденько. До речі, це теж одне з фірмових та улюблених слів Олександра Михеда.
Моя рекомендація: відчуй серцем цю казку!
Це книга — багатоголосся українських журналісток, громадських діячок та письменниць. Фактично у твоїх руках опиниться 224 сторінки есеїстики та репортажів перших 77 днів повномасштабної війни Росії проти України.
Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Олександр Сліпець (@oleksandr_slipets)
Публикация от Олександр Сліпець (@oleksandr_slipets)
Упорядкувала книгу українська репортерка Марічка Паплаускайте. Кожна історія — реальний досвід авторок, реальні історії людей, які пережили окупацію і стали не лише свідками, а й учасниками воєнних дій. Хтось залишився в Україні, хтось виїхав за кордон, подолавши надскладний шлях.
Поміж історіями ти знайдеш реальні фото та ілюстрації, які цементують у свідомості події ще сильніше.
Чому варто читати: досвід, хоч би яким він не був складним, потрібно осмислити. Ці історії мають жити, щоб зберегти пам’ять про людей та події, щоб передавати вірогідність фактів і надалі.
Книга не дасть звернути зі шляху цінування та поваги того, що роблять наші захисники, волонтери, рятувальники, медики, та й усі ми заради перемоги й життя. Пам’ять, на жаль, буває короткостроковою, і, на жаль, цінність отриманого з часом нівелюється. Якщо мої слова здаються не надто переконливими — передмова Сергія Жадана має переконати тебе на 100%.
Як написано в анотації, це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома.
Книга вийшла до початку повномасштабної війни, але вона є хорошим історичним екскурсом, досвідом та осмисленням останніх восьми років, про які питають любителі “русского міра”: “А де ви були?” Ми не були, ми є українці й продовжуємо жити та боротися за незалежність України.
Фото: сайт видавництва Vivat
320 сторінок есеїв про війну. Про те, чому імперія не знає поняття “національної свідомості” і не має її символів, хоч би як того не прагнула. Про те, чому генетичний код, який росіяни так прагнуть собі присвоїти, для них недосяжний.
Есеї Павла Казаріна допоможуть заглибитися в історичні події України та порівняти зі світовою історією. Це ще один пазл для усвідомлення, чому потрібно діяти там, де виникає думка: “А що тут говорити?”
Про особистий досвід виїзду з окупованої частини України — Криму, щоб продовжувати говорити правду. Книгу можна і, як на мене, варто розбирати на цитати. Свій примірник я маю з побажанням Павла: “Все буде добре”.
Якщо на початку року я думала, що писати відгук на книгу свого колеги — це ставати на тонку кригу, то тепер я думаю, що тонка крига — це чогось боятися і піддаватися страхам.
До повномасштабної війни Павло був журналістом, публіцистом, блогером, теле- і радіоведучим, а ще ж і письменником. Зараз Павло служить у ЗСУ, а його книга стала переможницею у конкурсі Книга року BBC у категорії Есеїстика. Також він став володарем спеціальної нагороди Капітули Премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську книгу есеїстики 2022 року.
Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Павел Казарин (@pavelkazarin)
Публикация от Павел Казарин (@pavelkazarin)
Тож, думаю, варто з нею ознайомитися, в ідеалі — прочитати, щоб зрозуміти, чому саме вона і сам Павло відзначені найвищими нагородами!
Вона не про Україну, але чому саме вона? Це книга, яка підсвічує світоглядні позиції людей, які не живуть у війні, але знають, що таке біженство, утиски, свобода слова чи її відсутність.
Вона показує, що саме дозволяє людям за кордоном зрозуміти українців і підтримувати або ж навпаки — чому очевидні для нас речі недосяжні для інших.
Книга Остапа Яриша про біженців, мігрантів та загалом життя американців. Про те, як людям вдається виживати у складних умовах катаклізмів — торнадо та ураганів. Про те, як кордон розділяє родини й вони не можуть побачитися через бюрократію. Про те, як афроамериканці виборюють своє право на власне життя, освіту, роботу.
Посмотреть эту публикацию в Instagram Публикация от Viktor Burenkov (@viktor_burenkov)
Публикация от Viktor Burenkov (@viktor_burenkov)
Остап описує настрої людей під час виборів і як розділяється суспільство. Показує вплив пропаганди: як вона працює і як люди борються з нею. Про викривлення реальності — це чітко прослідковується у репортажі про Ку-клукс-клан.
Загалом, як на мене, це якісні репортажі: безоцінкові, але з розумінням мотивації вчинків людей. Багато в книзі й про страхи: як з ними жити, приймати, переборювати.
Остап — український журналіст, який з 2019 року працює і живе в Америці. Його досвід дає змогу створити гарну оптику для розуміння цінностей різних людей. Ти можеш знайти його публікації у Голосі Америки, а ще він висвітлює багато нинішніх подій на своїй сторінці у Facebook.
Раніше у своєму ексклюзивному інтерв’ю хірург та реабілітолог Данило Сафронов розповів про дебютну книгу та воєнні будні.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!