Про фемінізм, який розуміє дитина. Рецензія на фільм Бідолашні створіння

Це не той фільм, який дозволить розслабитися твоєму мозку. Ця історія навіть на крихту не схожа на інші фільми подібного жанру. Бо якщо обрати Бідолашні створіння до перегляду лише за жанром — фентезі — не варто очікувати на одну з типових йому стрічок.

Багато сексу та чорного гумору, свинокурей та прямих запитань: чому, для кого, а що як? Здавалося б, режисеру Йоргосу Лантімосу вдалося зробити такий фільм, від якого глядачам доведеться ще довго втихомирювати власні сутності. Та для грецького театрального режисера та сценариста це не вперше.

Перша спільна робота режисера, який у своїх стрічках висвітлює багатогранність жіночих персонажок, та Емми Стоун як акторки, відбулася ще під час роботи над фільмом Фаворитка. У Бідолашних створіннях Стоун не лише зіграла головну роль, яка, між іншим, розірвала шаблон її попередніх персонажок (Ла-Ла-Ленд, Круелла, Легковажна Я), а й стала продюсеркою стрічки.

Абсурдність, яка притаманна усім роботам Лантімоса, скинула з престолу попередні роботи режисера й легко посадила туди Бідолашні створіння.

Якщо тебе налякає абсурд — поглянь на це очима дитини; якщо тобі неприємно дивитися на людські нутрощі — подивися на це з дорослої позиції. Якщо тобі здасться, що фільм про бідних жінок — переглянь його ще раз.

Бідолашні створіння: про що стрічка Йоргоса Лантімоса, чим роль Белли Бакстер стала особливою для Емми Стоун та про власні враження й паралелі у фільмі — у рецензії Вікон.

Феномен Бідолашних створінь: понад 19 тис. квитків без українського дубляжу та 11 номінацій на Оскар

Бідолашні створіння (Poor Things) вийшли в український прокат 18 січня 2024 року мовою оригіналу з українськими субтитрами. Попри англійське озвучення, дистрибʼютори повідомили Forbes про повний солдаут квитків у Львові та Києві.

Якщо говорити мовою цифр, то за перші два тижні прокату стрічка зібрала 3,5 мільйона гривень, було продано 19 тис. квитків.

Такий ажіотаж та увага до фільму викликані кількома факторами: зірковим складом, неймовірною роботою оператора, музичним супроводом та номінаціями на премії.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Poor Things (@poorthingsfilm)

Наприклад, картина отримала 11 номінацій на Оскар. Навіть без українського дубляжу історія стала широковідомою серед глядачів.

До речі, одна із номінацій дісталася фільму за дизайн, макіяж та зачіски. Цей фентезійний стиль, що змальовує вікторіанський Лондон, безумний Лісабон, реальний Париж — створений, наче у 1930 роках.

Окремо варто відзначити костюми: дизайнерка Холлі Воддінгтон поєднала вікторіанську епоху з яскравими кольорами та довжинами сучасності. Саме таку гармонію ми можемо бачити, коли серед скромних жінок Лісабону у довгих сукнях Белла Бакстер прогулюється у неймовірної краси та легкості блузі та мініспідниці.

І, звісно, режисер та актори. За головну роль у Бідолашних створіннях Емма Стоун номінована на Найкращу акторку, а Марк Руффало — Найкращого актора другого плану. Йоргос Лантімос номінований на Найкращого режисера за стрічку Бідолашні створіння.

Читати на тему

Український фільм там також є! Список номінантів на Оскар 2024

Які фільми стали номінантами на Оскар 2024 — читай перелік в нашому матеріалі.

Бідолашні створіння: актори

• Емма Стоун (Белла Бакстер);
• Віллем Дефо (Ґодвін Бакстер);
• Марк Руффало (Дункан Веддерберн);
• Ремі Юссеф (Макс МакКендлесс);
• Марґарет Кволлі (Фелісіті);
• Крістофер Еботт (Альфі Блессінґтон);
• Вікі Пеппердін (Місис Прім);
• Кетрін Хантер (Свіні);
• Джеррод Кармайкл (Гаррі Естлі).

Акторка головної ролі Емма Стоун визнала свою героїню улюбленою персонажкою за свою карʼєру.

— Я знаю, що, ймовірно, ніколи більше не зможу навіть торкнутися такого персонажа, як Белла, що мені розбиває серце. Але це неймовірно, тому що мені пощастило зіграти таку персонажку як вона.

Бідолашні створіння: рецензія

Неймовірна стрічка про емансипацію жінки та фемінізм, як цілком природне явище. Яскрава картина, де кожен колір, кожен порух камери, кожен діалог були створені не для заповнення, а для того, аби залишити лише основне.

Сюжет зосереджується на Беллі Бакстер, молодій жінці вікторіанської епохи, яка тікає з розпусним адвокатом Дунканом Веддерберном, щоб розпочати одіссею самопізнання та сексуального звільнення. Однак є одне але: до цього вона вчинила самогубство, а потім — воскресла з волі видатного ученого.

Я хочу поділити свої враження на пункти, аби більш детально оповісти весь захват від стрічки.

Белла Бакстер: про бідолашних жінок чи чоловіків?

Белла Бакстер зʼявилася з волі блискучого, однак нетрадиційного хірурга-експерементатора Годвіна Бакстера. До цього ж моменту існувала Вікторія, яка з невідомої (без спойлерів) причини вчинила самогубство.

Годвін воскресив її, однак дотримуючись філософії: він не в праві повертати до життя жінку, яка свідомо тікала з цього світу. Однак майже сформований плід дитини в її утробі ще міг би отримати шанс на життя: лікар, чий двір переповнений свинокурми та іншими тваринами, які фактично складаються з двох видів, пересадив у тіло дорослої жінки мозок ненародженої дитини.

Чоловік не планував ставати їй батьком, однак деякі відповідні почуття у нього, зрештою, таки прокинулися. Та для Белли він просто — Бог. За розвитком дитини-жінки спостерігає й студент лікаря Макс МакКендлесс, який згодом відчує до Белли щось подібне до кохання.

Але Белла росте. Не поступово, а перестрибуючи з раннього дитинства в агресивний пубертат з усіма його проявами — асоціальними та “не прийнятними у світі чемних людей”.

Я не переказуватиму сюжет надалі — нехай це стане відкриттям для тих, хто перегляне стрічку вперше.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Poor Things (@poorthingsfilm)

Та за наступні 140 хвилин головна героїня встигає заручитися, піти (а не втекти) з “Божого” дому, відвідати кілька країн, попрацювати та пожити у борделі Парижа, кілька разів розбити серце різним чоловікам та, зрештою, повернутися додому та знайти справжню себе.

Та головне запитання: хто такі бідолашні створіння? Це жінки, які після народження стають, чи то територією чоловіків, чи то їхніми іграшками для задоволення?

Стрічка Бідолашні створіння оспівує дику жіночу природу та сексуальність, водночас зображуючи чоловіків як чергове випробування для головної героїні, яка знайомиться з різними сторонами цього світу та життя зокрема, розуміє, якою вона може бути, але йде далі на пошуки власного Я.

Чоловіки — як бідолашні створіння, розбиваються об простоту Белли.

При цьому сама ж Белла абсолютна протилежність образу жінки, яка хоч трохи нагадувала б фатальну, а тим паче — pick me girl.

Проблематика Бідолашних створінь

Феміністична ода жіночій сексуальності — це лише одна грань фільму. Водночас робота, можливо і гіперболізовано, однак висвітлює стереотип про інших жінок, які приваблюють чоловіків своєю невинністю, деякою дитячістю.

Себто, тіло дорослої жінки з дитячим емоційним інтелектом доволі легко не лише сексуалізувати, а й привласнити.

На таку жінку можна легко проектувати власний образ, свої фантазії та бажання. Вона виявляється такою зручною, що сповідникам патріархату важко не закохатися.

Розірвати це коло може лише емансипація жінок, що й зображено у фільмі.

Бабій та розпусник Дункан Веддерберн відкриває Беллі світ фізичної насолоди, а потім попереджає: мовляв, не закохуйся, якщо ще можеш це контролювати.

Та чи потрібен сам Дункан жінці? Белла з головою шубовстає у філософію, німецькі твори та інші книги. Дункан зауважує: через книги Белла втрачає свою особливість ведення розмови. Натомість Белла просто підкреслює, що Дункан не став єдиною метою її життя, а його сексуальна фантазія про неї — лише його ж власна проблема.

Водночас фільм зображує все в сатиричному світлі, а жіночий маніфест про волю та бажання дізнаватися себе дійсно можна передивлятися кілька разів.

Фемінізм, що є природою, а не мейнстрімом

Головний меседж, який особисто я вбачаю у стрічці — показати емансипацію як необхідність, а фемінізм — як природність світу.

“Чому не можна рукою робити себе щасливою на людях?” — питає головна героїня, яка щойно відкрила для себе фізіологічну насолоду.

“Чому люди не роблять це постійно?” — цікавиться Белла після першого сексу.

Чому в нас виникає протидія фемінізму, якщо дитяча простота та прямота не розуміє цих обмежень? — думала я під час перегляду.

Фемінізм є природним явищем, яке цілком розуміє дитина — і не мириться з іншою реальністю.

Такі прості запитання висвітлили, наскільки ж необґрунтованими залишаються заборони, обмеження та традиційне сприйняття жінок й чоловіків.

Також варто звернути увагу на роботу оператора: від чорно-білого до кольорового нас розділяє перший власний досвід Белли. Фільмування через лінзу рибʼячого ока показує всю ту незрозумілість світу для дитини, яка тільки пізнає його, а зміна великого плану на малий символізує розвиток її емоційності.

Завдяки зміні характеру знімання глядачі розуміють рівень дорослішання Белли. Попри дорослішання, жінка не втрачає дитячої опосередкованості.

Читати на тему

Золотий глобус 2024: які фільми, серіали, актори та режисери отримали переможні статуетки

Розповідаємо, хто переміг на премії Золотий глобус 2024.

Про що говорять кольори

Одна з улюблених тем під час перегляду картини — звертати увагу на кольори. Фентезійна стрічка загалом характерна калейдоскопом та яскравістю кольорів, а робота Йорголоса Лантімоса особливо тонка у цій справі.

Наприклад, синя вітальня Бога після відʼїзду Белли натякає на відчуження, холодність, негативну зміну в емоційному плані, відколи дівчина поїхала з дому.

До неймовірності яскраво-жовтий Лісабон, де колір заливає собою все — на тонкому рівні безумства. Помаранчева мініспідниця Белли чітко натякає на зміни у житті героїні, яка до того мала біле та довге вбрання.

Контраст двох кольорів показує всю неоднозначність світу. Водночас зелений, який також присутній у кадрі, символізує ніяк не гармонію, а дисонанс, тугу та смуток у душі героїні.

Бідолашні створіння: чи варто іти

Однозначно, так.

Фільм переповнений еротичними сценами та чорним гумором, інколи дивитися на людський мозок справді некомфортно. Однак гра Емми Стоун, проблематика та звичайне бажання зустрітися зі складним кіно перемагають.

Мені також припали до душі пропрацьовані діалоги, що нагадують такі ж у серіалі Шерлок. Тож цікаво буде точно.

Окрема увага була прикута до музичного супроводу. Над плейлистом до усієї стрічки працював англійський музикант Джерскін Фендрікс.

Інший відомий фільм про жіночу емансипацію — Барбі, який підкорив мільйони глядачів та кінокритиків. рецензію на Барбі читай за посиланням.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.