Відбудова України — що потрібно змінити у містобудуванні

Українці зараз мріють про одне — перемогти ворога та розпочати відбудову країни. Проте з кожним днем усе частіше порушується питання, а чи потрібно чекати, щоб розпочати відновлювати житловий фонд та інфраструктуру України.

Разом з усіма новими проблемами, які принесла з собою російська армія, обстрілами та руйнуваннями, у нашому суспільстві лишаються питання, які потребували вирішення ще до 2014 року. Наприклад, роль жінок у містобудуванні часто була недооцінена.

Тому координаторка проекту STEM is FEM Ліза Коренко розповіла про актуальні проблеми воєнного містобудування й розкрила ті критичні аспекти, що існували ще до початку війни. Далі пряма мова експертки.

Відбудовувати Україну потрібно вже зараз

“Давайте закінчимо війну, а там уже будем розбиратись, що, як і коли відбудовувати. Це питання не на часі”. Ми чуємо такі заяви постійно.

Але допоки ми сваримось, роздумуємо про те, що далі робити, життя в Україні продовжується. Навіть попри значні руйнування люди вже повертаються до деокупованих міст та сіл.

Ось, наприклад, Ізюм Харківської області. Раніше там проживало майже 50 тисяч людей. Але повномасштабна війна внесла свої корективи. Зараз там — до 20 тисяч мешканців. Близько 90% житлового фонду частково або повністю зруйновано. Попри це, станом на кінець вересня до Ізюма повернулося вже 1000–1500 осіб.

Жителі таких населених пунктів вимушені жити в розвалених будинках або літніх кухнях, бо від їхнього житла лишилися самі трісочки. Вони залатують плівкою розбиті вікна і забивають дошками стелю, бо опади псують їхні речі. А невдовзі настане зима, і ситуація погіршиться.

До того ж лишаються актуальними проблеми, що існували й до 2014 року. Пенсіонери ходять по хліб, спускаючися з дев’ятого поверху багатоповерхівки, в якій не працює ліфт. Мама тягне важелезний візок з дитиною по пандусу, який має кут нахилу в майже 45°. Столичні забудовники “випадково” доводять до аварійного стану історичне надбання, а потім зводять на цих місцях хмарочоси.

Проблеми є. І їх потрібно вирішувати зараз, а не закривати на них очі, чекаючи на перемогу у війні. Тож що варто зробити прямо сьогодні?

Найперше, окрім відновлення критичної інфраструктури, ми маємо зайнятись плануванням відбудови. Наразі це наш шанс зробити українські міста, села та публічні простори кращими, більш інклюзивними та екологічними, ніж вони були до цього.

Варто ініціювати публічні обговорення — дізнатись, якими люди хочуть бачити свої міста. Зокрема, увагу треба приділити місцям пам’яті, що безпосередньо пов’язані з бойовими діями.

Часто на будівлях лишаються сліди від куль. За кордоном і в Україні є практика залишати деякі елементи руйнувань недоторканними або якось їх переосмислювати. Як приклад — мури заводу Арсенал, посічені кулями в революційні роки.

Читати на тему

Відбудова України в руках Європи: як виглядає конкретний план відновлення та які пріоритети

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль представив план відновлення України на міжнародній конференції у Лугано.

Уже зараз потрібно проговорювати, на яких будівлях залишити такі елементи, яку архітектуру відреставрувати, а яку — докорінно перебудовувати. Це важливо вирішувати прямо сьогодні, бо потім нагода може бути втрачена разом з будівлями та їхньою історією.

І тут буде помилкою вважати, що до цих обговорень мають бути залучені тільки чиновники, досвідчені міські планувальники та головні архітектори міст. Для того, щоб наші простори стали більш інклюзивними, треба враховувати думку якомога більшої кількості різних верств населення — жінок, чоловіків, людей з інвалідністю, молоді, багатодітних батьків тощо.

Що більше різноманітних голосів ми почуємо, то комфортнішими будуть міста повоєнної незалежної України.

Але особливий акцент ми маємо робити на недорепрезентованих в урбаністиці верствах населення та молоді, адже саме їй потрібно буде розбудовувати Україну протягом декількох років. Уже сьогодні ми маємо докласти зусиль, щоб навчити їх основам містобудування та архітектури.

Один з таких прикладів — це освітній курс для дівчат з урбаністики, який нещодавно запустила громадська організація STEM is FEM за підтримки програми Мріємо та діємо.

У рамках нього 50 учасниць віком від 15 до 22 років здобудуть не тільки теоретичні знання з планування та розвитку міських територій, а й зможуть застосувати свої знання на практиці. Вони розроблятимуть містобудівні проекти для зруйнованих українських населених пунктів. Найкращі роботи доопрацюють фахівці, і згодом ці ідеї можуть бути втілені в життя.

За допомогою таких проектів ми можемо підсилити видимість дівчат та жінок в урбаністиці та дати їм шанс висловити свій погляд на проблеми містобудування в країні. Адже потреби жінок усе-таки відрізняються від потреб чоловіків у цьому плані.

Наприклад, згідно з опитуванням, проведеним у 2015 році у Лондоні, жінки частіше звертали увагу на незадовільний стан пішохідних доріг. Імовірно, це пов’язано з тим, що жінки більше ходять пішки, ніж чоловіки, зокрема частіше ходять з дитячими візками.

До того ж наразі жінок-архітекторок та інших фахівчинь у сфері містобудування як в Україні, так і у світі, не так багато, як чоловіків. Наприклад, попри те, що за статистикою хлопців та дівчат на архітектурних факультетах Америки майже порівну, жінки становлять лише близько 20% від усіх ліцензованих архітекторів та 17% — від всіх партнерів та очільників архітектурних бюро.

А якщо брати світову статистику, то і зовсім виявляється, що лише три зі 100 топових архітектурних бюро очолюють жінки.

Також такий освітній курс та інші схожі проекти можуть дати поштовх молодому поколінню продовжувати своє навчання та кар’єру у цій сфері.

Читати на тему

Жінки під час війни: нові виклики. Поєднання материнства, особистого розвитку і роботи — СПЕЦПРОЕКТ

Вікна зібрали історії українських жінок, які знайшли в собі сили, щоб боротися з обставинами. Усе, щоб нагадати тобі про твою силу та вкотре сказати, що все буде добре, ти впораєшся.

До прикладу, візьмемо умовно дівчину 16 років, яка зараз проходить курс з урбаністики. Під час навчання вона отримає не лише знання, а й додаткову мотивацію, спілкуючись із жінками, які вже досягли певного успіху в цій царині. Надихнувшись цими прикладами, навесні ця дівчинка може вступити в архітектурний виш, а вже за чотири роки стати дипломованою архітекторкою та долучитись до відбудови деокупованих міст та сіл.

І найголовніше — так ми вже починаємо рух у напрямку відбудови країни. Зокрема, заради людей, що живуть на зруйнованих Росією територіях. Адже вони не можуть відкласти своє життя до перемоги. Їм потрібні готові рішення вже зараз.

Україна страждає від повномасштабної війни вже вісім місяців. Багато людей загинули просто у своїх домівках. Усе через те, що не завжди є час, щоб спуститися в надійне укриття, а деколи його просто немає поруч. Читай, чи застосує Україна досвід укриттів Ізраїлю.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!