Шість базових європейських цінностей, за які ми платимо кров’ю. Чому наша боротьба — це крок уперед?

Економічна рецесія, інфраструктурний розпач та демографічні ями — війна любить ходити під руку з цими явищами. Український спротив 21 століття також проходить через колосальні втрати. Особливо гостро держава та суспільство реагують на людські смерті — на фронті та в тилу.

Наслідки війни ми споглядаємо вже зараз, хоч і не цілком: освіта третій рік замкнена в онлайн-форматі, жінки та діти емігрують до країн Європи та США, чоловіки гинуть на фронті, бізнес змушений релокуватися тощо.

Та відгомін цієї страшної війни в Україні ми вбачатимемо ще довгі роки після перемоги. Про наслідки війни для демографії, інфраструктури, економіки України та чи можливо, щоб війна стала рушієм змін на краще, чи може війна мати й позитивні наслідки — розмірковуємо далі з експертами.

Прогноз соціологів: де ми будемо за кілька років?

Нерідко кожен з нас ловить себе на думці: “А що буде потім?” Справді, чимало проблем чекає на українців після закінчення війни, а однією із найсуттєвіших є можлива демографічна криза. Кандидат соціологічних наук Людмила Юзва каже: розмірковувати предметно про те, чи є демографічна криза і наскільки вона катастрофічна, наразі не може фактично ніхто.

— Через багаторічну відсутність перепису й точних статистичних даних щодо міграції, особливо після 24 лютого 2022 року, не можливо надавати правдиві дані.

Що таке демографічна криза та чи загрожує вона Україні?

Демографічна криза в Україні триває, відколи показник народжуваності став нижчим за показник смертності. Тож процеси міграції та смертність, пов’язані з війною, беззаперечно, роблять розрив між цими показниками ще більшим.

— Зараз часто під демографічною кризою мають на увазі виїзд із країни фахівців, людей з освітою, дітей та ризики масового виїзду чоловіків, коли буде знято заборону на виїзд для них. Це справді значна соціально-економічна проблема для України як держави та українського суспільства зокрема, — підкреслює Людмила Юзва.

Раніше в межах міграції вивчався стандартний набір міграційних потоків:

• біженці;
• шукачі притулку;
• мігранти.

Їх досліджували протягом багатьох десятиліть, та сьогодні з’являються нові категорії.

Наприклад, біженці від війни — як із психологічних причин, так і через втрату майна — та соціальні туристи: люди, що поїхали заради отримання соціальної допомоги; такі, що вирішили перебути період за межами країни, яка воює, і, зокрема, використати цей час на подорожі.

Чіткого розуміння, якими будуть моделі поведінки цих людей, немає. Надзвичайно вагомим є також те, що виїхало багато матерів з дітьми, які потрапили до інших освітніх систем.

У постпандемічному світі, де зросла цінність офлайн-освіти, ймовірно, вони дуже довго лишатимуться поза Україною, де реалізується здебільшого дистанційний формат навчання не лише з міркувань безпеки, а і з причин вибору формату й наповнення освітніх практик дітей, — висновує експертка.

Неповернення дітей і молоді є більш критичним, ніж виїзд чоловіків. Адже вони є тими, хто в майбутньому створюватиме родини та народжуватиме дітей.

Якою буде Україна одразу після закінчення війни та через п’ять років після цього?

Дуже багато залежить від того, як саме Україна пройде період повномасштабної війни. У контексті продовження підсилення громадянського суспільства і підтримки демократичних цінностей.

Вектор на вагомість виключно перемоги є досить хитким і не сприяє формуванню здорового клімату в соціумі.

Тобто окрім значних зусиль, спрямованих на військову боротьбу, обов’язково має тривати боротьба проти корупції, за реформи, за освітнє середовище.

— Чи вистачить сили в українського народу — це велике питання на фоні травмування війною. Але однозначно за п’ять років Україна буде іншою і, вочевидь, соціально міцнішою, — впевнена Людмила Юзва. — Українці наразі отримують унікальні досвіди й залучені до абсолютно нетривіальних практик: досвіди та практики проживання війни 21 століття.

Тож набір наших соціальних навичок, підсилення гостроти сприйняття соціальної несправедливості мають рухати країну до цивілізаційного розвитку.

Які наслідки для демографії війна принесе у майбутньому?

Важливо розуміти, що зі шпальт медіа зникли світлини з переповненими вокзалами, автобусами з мігрантами або чергами на кордонах. Але міграція з країни триває. Вона нині не має характеру цунамі, як це було у перший місяць після 24 лютого 2022 року, тепер вона тиха і непомітна, але щоденна.

Ми усі живемо в інформаційному суспільстві, й медійні сплески у вигляді наративних хвиль “ймовірний напад з боку Білорусі”, “тотальний блекаут”, “ймовірний наступ 23–24 лютого 2023”, “ядерна загроза” щоразу спричиняють чергові хвилі виїзду громадян.

На думку Людмили Юзви, тривалість війни також є передумовою виїзду. Люди втомлюються, зневірюються, їхні ментальні й фінансові ресурси виснажуються. Вони чують історії успіху тих, хто виїхав, і вирішують обрати життя поза країною, хоч би якими до цього були їхні причини лишитись.

Тож передусім потрібно прийняти факт, що після війни смертність та міграція призведуть до суттєвого скорочення чисельності українського народу.

Першочерговим завданням буде вивчити склад і структуру цього народу через перепис. Інакше нерозуміння соціальної структури населення “нової” повоєнної держави занурить нас у період чергової турбулентності.

Читати на тему

Народжуваність в Україні стрімко падає — що буде з демографічними показниками у 2023 році

Читай, чому народжуваність в Україні катастрофічно впаде у 2023 році.

Українці на шляху до ЄС

Українці все своє існування прагнули до європейських цінностей. Доказом цьому слугують дані про ринкові зносини між Київською Руссю-Україною та Візантією, а згодом уже з країнами Західної та Центральної Європи.

Так було й тоді, коли зародилася-завелася між болотами та лісами Російська імперія. Кочові народи імперії тягнулися до Київської Русі, щоб вкрасти нашу історію. Водночас Русь-Україна тягнулася головами до науки, культури, мистецтва та військових знань до країн за своїм правим берегом та за Галичиною.

Бажання жити, “як у Європі”, прокинулося та виструнчилося на початку морозів 2014 року — аномально з погляду природи. Євромайдан став точкою неповернення для громадян країни, що вже 23 роки до того була незалежною, але підвладною проросійським колонам.

У 2017 році країна вільних людей змогла відчути європейські права людини. 11 червня 2017 року громадяни України отримали статус на вільне перетинання міждержавних кордонів країн Європейського Союзу без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу. 

У 2014 ми заявили про бажання вступити до ЄС. У 2022 про це бажання нарешті почули у самому ЄС.

Після початку повномасштабної війни уже ніхто не має сумнівів стосовно нашої європейської приналежності та того, чи місце Україні в ЄС.

28 лютого 2022 року Україна подала заявку на вступ до ЄС, а підтримка вступу до ЄС в Україні зросла до рекордних 91%. Зовсім скоро ми стали кандидатами на членство у ЄС.

Шість базових європейських цінностей

В Україні стартувала інформаційна кампанія EUКраїна, яка розповідає про базові європейські цінності, розкриває практичний зміст євроінтеграції й ті переваги та можливості, які з’являються у житті українців завдяки інтеграції нашої країни до ЄС.

Кампанію ініціювала віце-прем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні та проекту ЄС Association4U.

Вона ж на чолі з EUКраїна визначила основні європейські цінності, які ми прагнемо втілити в сучасному українському суспільстві.

• свобода;
• демократія;
• рівність;
• верховенство права;
• повага до людської гідності;
• повага до прав людини.

— Прагнення України до членства в ЄС є вибором українського народу, підтвердженим Революцією Гідності. Повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, повага до прав людини, верховенство права — саме ці спільні для нас із європейцями цінності вивели свого часу українців на Майдан.

З того часу Україна все більше інтегрується до Європейського Союзу, — каже заступниця міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерія Коломієць.

Український шлях до європейського майбутнього

Після перезапуску українського суспільства логічно почали перезапускатися державні інституції. Ми почали змінюватися — якісно, хоча й не так швидко, як самі того хотіли.

Україна змогла зрушити рудимент судової системи. Реформи судової системи — це лише початок, який був закладений у 2014 році, продовжений у 2021 році. 

Навіть під час війни держава продовжує проводити кадрові перестановки, що є виявом демократії. Нещодавно президент Зеленський указом звільнив Кирила Тимошенка. Одночасно втілювалися кадрові рішення на інших рівнях державної влади.

Абсолютно алогічно для такого часу, але так очікувано в Україні розквітла гендерна рівність: тепер нікого не дивують українки, які після декрету пішли на фронт та на рівні з чоловіками винищують ворогів.

Хоча не лише жінки тепер можуть брати декретну відпустку: в Україні в декрет можуть іти також і чоловіки, якщо жінка прагне заробляти та може це робити якісно.

І щоденно цей список доповнюється, адже тепер усі — військові, політики, лікарі, економісти, викладачі, ІТ-вці, рятувальники, правоохоронці, студенти та діти — працюють та допомагають єдиному фронту. Очікувано, що після перемоги вся ця праця принесе гарний результат.

Чому війна — це не крок назад, а крок уперед?

Або: чому війна допоможе нам у майбутньому? Відповісти на це запитання взявся кандидат політичних наук, політолог Ярослав Телешун. Експерт зазначає: війна не є кроком ані вперед, ані назад сама по собі. Адже війна, як казав Карл фон Клаузевіц, є проводженням політики іншими засобами.

— Політика, на відміну від політиків, не вимірюється оцінювальними судженнями, як “добра” чи “погана”. Вона є або результативною та ефективною, або ж — безплідною та бездарною.

І відповідь на те, чи є війна кроком вперед, чи назад, залежить від ефективності адміністративно-управлінських рішень політичного класу та від готовності суспільства підтримувати ці рішення та контролювати їх виконання.

Якщо ефективність та фаховість управлінських рішень є базовими принципами вироблення публічної політики, то, безперечно, війна — це крок уперед до нової якості життя людей, якщо ні — це крок назад до деградації й можливого небуття, — висновує Ярослав Телешун.

Будь-яке випробування створює не тільки загрози існуванню, а й можливості подальшого розвитку. І лише від суспільства залежить, яким буде шлях.

Сьогодні ж для України внаслідок російської агресії насправді й не існує вибору. Крок назад чи зупинка на місці матимуть фатальні наслідки для української державності.

Лише рух вперед до якісної трансформації механізмів функціонування державних інституцій, підвищення якості управлінської складової, формування засад ефективної публічної політики, верховенства права та розбудови демократичних інституцій є запорукою успішного майбутнього для наших земляків і України в цілому.

А ще експерт каже: збройна агресія РФ проти України — це не тільки про геополітику та амбіції, а й про війну цінностей, моделей управління та загалом минулого з майбутнім.

Власне тому перед Україною та українським суспільством стоїть завдання перемогти не тільки у війні, а й у мирі, розбудувавши демократичну, правову і конкурентоздатну державу.

Натхненні українцями

Світові лідери практично у кожній своїй промові, під час інтерв’ю та коментарів не оминають теми України та війни з РФ. 

Нині запрошувати наших політиків на всесвітньовідомі шоу — це честь не для українців, а для тих, хто їх запрошує. А взяти інтерв’ю в представника української влади — визнання навіть для журналіста закордонного рівня. 

Що кажуть про українців світові лідери?

— Ваша хоробрість і відданість своїй країні, культурі та демократії є джерелом натхнення для всього світу, — саме так характеризує нас держсекретар президента США Ентоні Блінкен.

Я вважаю, що найрозумніші люди у цій війні — це українське військове командування та політичні лідери. Не росіяни і не американці, — сказав в одному з інтерв’ю Тімоті Снайдер.

Наша незалежність виборювалася кров’ю не одного покоління. Та щоб краще усвідомити проблеми сучасності, варто засвоїти помилки минулого: чому Україна так довго боролася за свою незалежність, ми розповідали в іншому ексклюзивному матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!