Смерть богів та балаган. Рецензія на стрічку Тор: Любов та грім

21 липня в український прокат вийшов новий фільм від студії Марвел, що став четвертою частиною пригод Тора Одінсона. Як і минулого разу, режисером стрічки виступив новозеландець Тайка Вайтіті. Кінокритик Кирило Пищиков подивився стрічку про космічного вікінга і готовий поділитися своїми невтішними висновками.

Фільми студії Марвел хоч і завжди були ескапістським супергеройським кіно, проте певною мірою спирались на реальність. Любов та грім на фоні попередніх робіт виділяється — тепер це абсолютно відірване від сучасності кіно, повністю занурене в минуле, ностальгію та ескапізм.

Про що фільм

На одній з планет нескінченного всесвіту Марвел чоловік на ім’я Ґорр (Крістіан Бейл) разом зі своєю донькою страждає від засухи. Після страждання і благань до місцевого бога донька зрештою помирає, а Ґорр зустрічається віч-на-віч з об’єктом свого поклоніння. Проте бог виявляється пихатим, лицемірним і самозакоханим.

Так герой Бейла втрачає віру, вбиває бога і стає на шлях знищення всіх богів.

На Землі доктор Джейн Фостер (Наталі Портман), яка в перших двох фільмах про Тора була його дівчиною, виявляє в себе рак, перед яким наука виявляється безсилою.

Саме тому Джейн вирушає до Нового Асґарду на поклик розбитого Мьйолніру. Так колишній молот бога грому рятує його колишню дівчину.

А в космосі сам Тор (Кріс Гемсворт) подорожує з Вартовими Галактики, потрапляє в різноманітні пригоди і, найголовніше, намагається відшукати для себе новий сенс життя. Проте всім трьом героям судилося перетнутись одне з одним.

Тор: Любов та грім — рецензія на фільм

Зазвичай переказ сюжету займає не більш як абзац, проте заради Любові та грому доводиться робити виняток, щоб підкреслити одну важливу особливість цього кіно — насправді це три фільми в одному, які зшили один з одним білими нитками.

Кожна з цих історій могла б спокійно бути окремою стрічкою, адже має досить зрозумілого героя (чи злодія) та конфлікт. Проте за іронією фільм, у назві якого фігурує ім’я Тор, дає цьому герою найменше розвитку, а герой Гемсворта опиняється на задньому плані у власному фільмі.

Найкраще це помітно при порівнянні історії Тора та Ґорра. Історія персонажа Бейла зовсім трагічна, тоді як з Тором автори наче і не знають що робити. І, мабуть, саме тому роблять з нього цілковитого йолопа і зводять розвиток героя в попередніх фільмах до нуля.

Роль героя Гемсворта в цьому фільмі — блазнювати, випендрюватись та світити торсом (і разок дупою). І якщо останній пункт в цілому завжди був притаманний персонажу, то перші два все-таки були вторинними.

Тору в новому фільмі взагалі не дають розвитку, і лише ближче до титрів він отримує щось схоже на це.

Джейн Фостер навпаки отримує цікавий розвиток. Якщо в перших двох фільмах про бога грому вона була лише “дівою в біді”, хоч і з сильним характером, проте справді цікавою вона стає лише в новому фільмі.

Втім, її потенціал скоріше втрачений, адже через велику кількість героїв вона не отримує повноцінного розвитку. Можливо, студії Марвел варто було б зосередитись на ній, а Гемсворту залишити суто камео (все одно йому тут майже нічого грати).

Проте хоч студія і наполягає на гендерному та расовому балансі, піти на такий ризик чомусь побоялася.

Тому Тор: Любов і грім — це три фільми, поєднані воєдино, наче чудовисько Франкенштейна, де тон коливається від сцени до сцени так, що ненароком замислюєшся, чи це не експлуатаційне кіно про космічних вікінгів? На жаль, ні.

Фільми студії Марвел все ще не готові брати нові ризики як тонально, так і драматично. Ба більше, мабуть, це по-справжньому перше марвелівське кіно, в якому не драматургія розбавлена жартами, а жарти — драматургією.

Вайтіті наче злітає з котушок і додає гумор всюди, де це потрібно і не потрібно. Скажімо, режисер витягує зі скандинавської міфології козлів Таннґрісніра та Таннґньйоста, але робить це лише з однією метою — пожартувати.

Причому жарт, м’яко кажучи, досить заїжджений, якщо ви бачили хоч одне відео про козлів в інтернеті.

Читати на тему

Фільми на вечір: пропонуємо тобі подивитись топ-5 від редакції Вікна-новини

Не знаєш, що подивитися увечері? Редакція Вікна-новини підготувала для тебе топ-5 фільмів, які точно тебе зацікавлять!

Але Вайтіті на цьому не зупиняється і повторює його. Чи треба казати, що жарт від цього ліпшим не стає?

Звісно, у фільмі є кілька непоганих речей. Крістіан Бейл все ще чудовий актор і прекрасно відіграє трагічного поганця. Ближче до кульмінації є досить яскраво знята сцена в чорно-білих тонах, а ще — непоганий саундтрек.

Хоча і в ньому є проблема — він аж занадто ностальгійний, що вторинно навіть проти інших фільмів від Марвел.

Ну а головна проблема фільму в тому, що в ньому немає чіткого стрижня. Взагалі не зрозуміло, що сказав Вайтіті, який у своїй режисерській роботі сам нагадує примхливого, самовдоволеного і егоцентричного бога, що творить по бажанню лівої п’яти, а на свого глядача чхати хотів.

Не дивно, що найбільше симпатії в цьому кіно відчуваєш саме до Ґорра вбивці богів, бо так само як і йому, глядачу рано чи пізно увірветься терпець, і він вирушить скидати голлівудських творців-небожителів, що явно вже знахабніли на своєму Олімпі.

Діалог із совістю в обгортці гангстерської драми: рецензія на фільм Носоріг.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!