В Україні професійні сапери навчають цивільних пошуковців розпізнавати міни. Їхнє завдання — правильно обстежити небезпечну територію, помітити вибухівку та викликати на допомогу рятувальників.
Серед охочих здобути такі навички — місцеві управлінці, лісники, грибарі й ті, хто просто любить гуляти лісом.
Найулюбленіше місце окупантів для мінувань — ліс. Здебільшого саме там вони розбивали собі табір, а коли втікали — замінували кожен куточок.
Протипіхотні та протитанкові міни трапляються просто на стежках та перехрестях, прикопані землею або ж замасковані травою.
Загарбники лишають вибухівку буквально скрізь. Ознаками мінувань може бути будь-що:
До прикладу, пляшками окупанти полюбляють маскувати так звані “пускові механізми” для вибухівки.
Фото: ДСНС України / Facebook
Або ж ось ще один метод мінування дерев: поки людина дивиться собі під ноги, аби не стати на міну, небезпека чатує над головою.
Це називається “кинути павука”. Цю штуку часто застосовували в Станиці Луганській. Вони (росіяни — ред.) довго там сиділи. І любили кидати от таких павучків. Ви йдете, плечем, каскою, бронежилетом чіпляєте. Граната. 5-7 осіб немає, — розповідає інструктор.
Підказки, що дерево заміноване:
Виявивши підозрілий предмет, пошуковець має передати справу саперам. Навчання для ідентифікаторів тривають три дні, а далі практика.
Піротехніки ДСНС просять мирних жителів не навідуватись цьогоріч до лісу. Особливо це стосується територій, де побували окупанти. Адже без особливих навичок зауважити вибухівку майже неможливо.
Наразі в Україні 230 квадратних кілометрів території не обстежені, тобто потенційно небезпечні.
Крім того, ще 19 тисяч квадратних кілометрів замінованих акваторій. До прикладу, лише у річці Ірпінь, що на Київщині, знайшли 12 тисяч вибухонебезпечних предметів.
Сапери в Україні щодня підривають по кілька сотень ворожих снарядів, та знаходять нові. Дивись, як працюють вибухотехніки під час війни.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!