Після загибелі онука відмовлялась їсти: як вчителька з-під Балаклії після 67 днів у підвалі віднайшла сенс життя

Життя всупереч — саме так можна було б назвати у двох словах історію життя останніх трьох років, які не змогли зламати надзвичайно сильну жінку. 70-річна вчителька Катерина Мороз з-під Балаклії, що на Харківщині, втратила на війні вже чимало — онука-льотчика та свій дім, який розтрощили російські окупанти.

Сама жінка 67 днів провела у погребі, під бомбами, потім евакуювалася. А тільки-но Збройні Сили України звільнили її село, пані Катерина повернулася додому.

У прибудові, де колись робила варення та маринувала помідори, вона тепер підтягує дітей з математики. У літній кухні, де тепер проходять заняття, є погріб. Той самий, в якому Катерина Васильівна просиділа 67 днів.

У цьому малесенькому погребі вона сиділа не сама, а з чотирма людьми. Самі робили свічки, які й досі там, так само як і вода. Адже бабуся дуже боїться все це прибирати.

Протягом півроку їхнім селом проходила лінія фронту. Та щойно жінка дізналася, що Балаклійщину звільнили, взяла квитки додому. У будинок виявилося було пряме влучання: ані вікон, ані світла, ані води. Все було перебите.

Ліжко розірвало, уламки були в підлозі.

Прихистили жити пані Катерину односельці, віддали хату, а в її домі — повним ходом ремонт. У школі вона провчителювала понад 40 років. І ті, кого колись навчала, з усіх усюд стали збирати гроші, учні допомогли.

У Катерини Мороз було четверо онуків, тепер троє. Капітанові Вадиму Морозу було лише 26 років. Він був льотчиком бригади тактичної авіації. Загинув онук пані Катерини на Миколаївщині. Люди його там поховали, потім вже рідні переховали. Військова частина поставила пам’ятник.

Читати на тему

Опиралася на звичайну палицю, двічі падала, але продовжувала йти: історія шляху з окупації 98-річної бабусі

Я й ту війну пережила, і цю війну переживаю. І залишилася без нічого, — каже з сумом Лідія Степанівна.

Дізнавшися про смерть онука, Катерина Василівна десять днів, каже, не вставала і відмовлялася їсти. Тепер у неї близько десяти учнів на тиждень.

Дітей до пані Катерини возять навіть з інших сіл. З кожним займається щонайменше годину. Каже, саме це і дає їй сили жити далі. А ще молодший онук, який теж прийшов за братовим прикладом служити у повітряні сили.

Бабуся Марія з Чернігівщини до останнього залишалась у рідному селі. Там і рятувала усіх, хто цього потребував. Читай, як бабуся Марія стала справжнім ангелом для волонтерів та біженців.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.