Ольга — мати, медикиня та воїн, яка залишила маленького сина вдома, щоб рятувати життя інших на нулі. Вона єдина жінка у підрозділі, яку спершу не хотіли брати до війська. Нині її знають як Бембі, проте не за слабкість, а за впертість і силу. А ще мама у дитинстві називала її оленятком, тож так і з’явився позивний. Про історію героїчної жінки, яка вибирала між дитиною й обов’язком розповіли в ефірі Єдині новини. Між дитиною та війною: історія медикині Бембі Ольга ще до перших вибухів у лютому 2022 року зібрала речі, документи й сина, щоб піти в армію. Вона знала, що війна вже на порозі. Каже, що це було найважче рішення у її житті. — Це було одне з найважчих рішень в моєму житті, тому що обирати між дитиною і військом досить таки важко. Але досі ні про що не шкодую і сподіваюсь, що мені не буде соромно дивитись в очі своїй дитині. У підрозділ Ольга прийшла у рожевому спортивному костюмі, з дитиною на руках і без жодного уявлення про армію. — Пам’ятаю перший погляд комбата на мене. Я дуже його боялася. І він на мене подивився, взагалі не хотів мене брати: “ти ще дитина, посидь, і в тебе в самої дитина”. Але я досить таки настирна. Мене все ж взяли, я стала єдиною жінкою у своєму підрозділі, єдиною квіточкою, як казав мій комбат. Читати на тему О, док, я вас пам’ятаю! Як поранені бійці згадують про медиків стабпункту 93 ОМБр Один день з життя стабілізаційного пункту бригади Холодний Яр — у репортажі Вікон. Перший бойовий виїзд Ольги припав на 24 червня 2022 року. Бембі добре пам’ятає не лише події того дня, а насамперед почуття: страх, невпевненість і відповідальність за інших. — Я пам’ятаю, як я абсолютно щиро розплакалась, не могла налаштуватися абсолютно. В цей момент я зрозуміла, що найбільше я переживаю за те, що я не можу, не зможу когось витягти з поранених. Але як тільки я заїхала в зону бойових дій, ці сумніви розвіялись. Під час одного з обстрілів Ольга зазнала вибухової травми, але попри все, вона залишалась з побратимами, щоб рятувати інших. Нині жінка лікується сама і готує до фронту інших. Свою присягу згадує щодня і вірить, що тоді не зрадила ні собі, ні сину, ні Україні. — Я згадую захід сонця, який був на присязі. Це 2022 рік, весь цей дубак і дуже гучна присяга на купу людей. І я просто постійно собі повторюю, що я присягнула ніколи не зрадити українському народу. А ще читай інтерв’ю з медиком Хаундом про труднощі служби, допомогу бійцям та як відновлюється після побаченого. Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно! Теги: Єдині новини, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему О, док, я вас пам’ятаю! Як поранені бійці згадують про медиків стабпункту 93 ОМБр Один день з життя стабілізаційного пункту бригади Холодний Яр — у репортажі Вікон.