Після влучання у сусідній будинок маленький син перестав говорити… Історія сім’ї Маклакових з Лисичанська

Це історія подружжя Карини та В’ячеслава Маклакових з Лисичанська, що на Луганщині. Два роки тому, 30 березня, їхнє місто вкотре обстріляли російські окупанти. Після одного з потужних ударів у сусідній будинок, їхній ще тоді чотирирічний син Ілля так злякався, що перестав говорити. Уже наступного дня родина залишила усе і виїхала до Дніпра.

Історія родини Маклакових

Карина згадує, як із початком повномасштабної війни з чоловіком В’ячеславом та маленьким сином Іллею вирішили залишатися у рідному місці. Але щодня росіяни крили Лисичанськ з РСЗВ та артилерії. І під час одного з таких обстрілів 30 березня снаряд влучив у сусідній будинок.

Тоді Ілля дуже сильно перелякався. Він побіг в дальню частину квартири, заліз під ліжко, накрив руками голову, і сказав: мама, мама нас бомблять.

На жаль, це були останні його слова. Після цього дитина повністю замовкла.

Уже наступного дня родина виїхала. Із собою, згадує Карина, не взяли практично нічого, адже думали, що виїжджають на місяць.

Родина оселилася у Дніпрі, спершу у таборі для переселенців, потім їх прихистили небайдужі дніпряни і, зрештою, орендували житло. Але син Ілля так і не заговорив.

Ми думали з чоловіком, що це переляк, він від нього відійде і почне хоч потроху розмовляти. Але він не розмовляв зовсім.

Коли Іллю показала лікарям, каже Карина, стало зрозуміло, що без ліків не обійтися. Електроенцефалографія показала, що через сильний переляк у дитини замерли лобні та скроневі долі головного мозку.

Але два роки щоденного лікування, терапії та занять з логопедом дали результат. Ілля став відновлюватися. Втім, малий і досі пам’ятає, чому батьки забрали його з рідного дому.

Читати на тему

Дитина проявляє ненависть до росіян? Чи шкодить малечі — пояснюють психологи

Розповідаємо, чи може ненависть до росіян нашкодити дитині.

Влітку 2022 подружжя дізналося, що їхня квартира у середмісті Лисичанська згоріла від прямого влучання снаряда.

Тоді, каже В’ячеслав, зрозуміли, що повертатися нікуди. І вирішили відкрити власну справу — кав’ярню. Так як ми з Лисичанська, ми назвали ЛисКава.

Логотип кав’ярні також з лисицею — такою ж як на гербі Лисичанська. Орендований павільйон на 5 квадратних метрів теж прикрасили по-лисячому, фактурно і в рудих тонах. Нині родина мріє відкрити у Дніпрі ще одну кав’ярню, трохи більше.

Раніше ми розповідали, як заспокоїти малюка в стресовій ситуації.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.