Росія — країна-терорист, яка чинить проти правил війни, моралі та людяності. Про це ще не всі говорять на офіційних самітах чи зустрічах, але правду знає кожен, хто бачить війну в Україні. Разом з тим ніхто з українців не перестає вірити та сподіватися у найкраще. Наступна історія доводить до сліз. Вона провела в полоні 165 днів, і майже весь цей час рідні не знали про її долю. Напередодні у Запоріжжі, під час великого обміну, коли вдалося звільнити 108 наших жінок, на українську територію повернулася Вікторія Обідіна, мама маленької Аліси, про яку в травні дізнався весь світ. Тоді окупанти розлучили їх на своєму блокпосту під Маріуполем та відрядили чотирирічну дівчинку в евакуаційному бусі — фактично саму. Згодом росіяни змушували жінку шляхом погроз говорити на камеру пропагандистські меседжі нібито на окупованій території все добре та просити українську сторону відіслати маленьку Алісу до матері. Тепер Вікторія вдома та зізнається: у неї не було вибору, бо росіяни погрожували їй. Ставлення у полоні було поганим, хоч і не лупцювали. — Казали мені: “Ти ж розумієш, що вибору у тебе немає і тобі все одно доведеться дати цей коментар”. Читати на тему Її головне завдання на полі бою — врятувати людську душу: історія військової психологині Анастасії “Круто, коли є можливість розгрузитись та просто поговорити, а психолог, що бігає під обстрілами в броніку, — ще той смішний чоловічок з оптимізмом”., — говорить Анастасія. Жінка змогла почути свою доньку лише 4 жовтня: тоді окупанти дозволили їй зателефонувати та привітати доньку з днем народження. Маленька від травня перебувала у Польщі зі своєю бабусею. Тепер Вікторія чекає зустрічі з рідними людьми та вірить — все буде добре. У це вірять і герої нашої іншої розповіді, які пережили окупацію та евакуацію з небезпечних територій. Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами! Теги: війна в Україні, Життєві історії, Росія, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Її головне завдання на полі бою — врятувати людську душу: історія військової психологині Анастасії “Круто, коли є можливість розгрузитись та просто поговорити, а психолог, що бігає під обстрілами в броніку, — ще той смішний чоловічок з оптимізмом”., — говорить Анастасія.