Марина Тарабановська стала на захист України ще 2018 року. Тоді їй було 27. Дівчина вирішила захищати від ворога маленьку дочку, батьків і рідний Маріуполь.
Однак велику війну 24 лютого зустріла за сотні кілометрів від рідного міста. Її родичі були в окупації майже три місяці. Жили у сховищі майже без їжі. Марині лише з допомогою міжнародних волонтерів вдалося вивезти родину з оточеного ворогом Маріуполя.
Рідні кажуть: найважчим було нічого не знати про долю Марини. А вона натомість ділиться своїми страхами: дуже хвилювалася, бо знала: родини військовослужбовців росіяни першими беруть у полон, катують та навіть страчують.
Якщо вони (росіяни, — ред.) знаходили сім’ї військових, то розстрілювали їх. Так було з кількома родинами моїх знайомих військовослужбовців, — згадує Марина.
Родина кілька разів переїжджала у Запоріжжя, Хмельницький та Вінницю, де зрештою й зупинилась. Адже саме це місто нагадувало сім’ї про Маріуполь.
Марина дивом знайшла в собі сили, щоб почати жити та навіть створити власну справу. Нехай це ще маленький бізнес, але він сплачує податки й допомагає підтримувати економіку.
Невеликій теплиці Марини всього кілька місяців. Раніше мікрогрін вирощувала її мама у рідному Маріуполі. Тепер це лише спогади про будинок, місто та пережите в ньому.
А тут, у Вінниці, у маленьких контейнерах жінка вирощує понад 30 видів рослин. Мікрогрін вже розкуповують через соцмережі та знайомих.
Марина продовжує вдосконалювати якість своєї продукції, адже знає: у її голодному Маріуполі будь-яка їжа рятувала життя.
З жахом згадує 24 лютого й Микола з Маріуполя. Хлопець бачив дитячі тіла і збирав дощову воду. Усе це і навіть більше описав у своїй книзі. Читай, що хлопець з Маріуполя розповів у мемуарах пережитої окупації.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!