Вижили після бомбардування драмтеатру, але потрапили до фільтраційного табору: історія подружжя з Маріуполя

Жахливе бомбардування драмтеатру в Маріуполі пам’ятають усі українці. Новина сколихнула увесь світ і стала одним із багатьох доказів кривавої російської жорстокості.

63-річний маріуполець Олександр Односум разом із дружиною лише дивом вижив після цього ворожого бомбардування. Вони — люди з інвалідністю, тому бігати й шукати сховище літнім людям було вкрай важко. 

11 березня волонтери перевезли подружжя в драмтеатр. У ті дні там було до 1500 осіб. В підвалі розмістили переважно жінок з дітьми. Чоловіки та старші люди перебували на трьох поверхах вище. 16 березня росіяни скинули на драмтеатр фугасну бомбу. Олександр з дружиною саме був у фоє.

 Я оглух на праве вухо, припорошило очі. Думав, що я осліп, — згадує Олександр Односум.

Далі були крики жінок та дітей, частину людей просто розчавило заживо, пригадує чоловік. Драмтеатр тлів ще кілька днів. Рятувати поранених та витягати тіла сотень загиблих окупанти заборонили. Олександр на милицях та його дружина заледве вибралися з руїн та під обстрілами почали шукати нового прихистку.

43 дні вони виживали в підвалі маріупольського ліцею. Там було до 50 людей. Частина — пацієнти онкологічного відділення. Важкохворих з лікарні перевезли й залишили без їжі та ліків. Вони помирали у страху та тяжких муках.

Через обстріли ховати загиблих було ніде. Тіла складали в шкільні шафки й виносили на другий поверх. 28 квітня Олександра, його дружину та ще кількох людей на окуповану територію вивезли російські журналісти.

— Питали: “Куди їдемо?” Відповіли, що їдемо у фільтраційний табір у Володарськ.

А що таке Володарськ, я не знаю. Нікольське, мабуть, перейменували, — каже пенсіонер.

Біженців тримали у фільтраційному таборі, який росіяни влаштували в музичній школі. Їх було близько 20 осіб, всі спали на підлозі. За словами чоловіка, після фільтрації поверталися не всі. 

Його з дружиною перевезли у геріатричний центр в окупованій Макіївці, що на Донеччині, що переобладнали з дитячого садочка.

Читати на тему

Дістався на гелікоптері до Маріуполя, пройшов чистилище Азовсталі та вижив — вражаюча історія військового хірурга

Летіли, звісно, у повній темряві, на наднизькій висоті, і у мене було таке відчуття, що навіть верхівки дерев торкалися днища вертольота, — згадує дорогу на Азовсталь Євген.

Лише на початку липня через волонтерів їх знайшла дочка. Вивозила стареньких немічних батьків через чотири кордони. Проїхали Росію, Латвію, Литву та опинилися у Польщі.

Жінки ще й досі залишаються там, а Олександр повернувся в Україну. Знову живе у приміщенні школи, де зробили прихисток для переселенців. Чоловік каже, що тут його Батьківщина та його земляки, які одне одного підтримують.

Раніше ми розповідали історію жінки, яка врятувалася під час авіаудару по драмтеатру Маріуполя.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!