Невіддільна частина сучасного українського війська — територіальна оборона, яка за кілька місяців від моменту створення перетворилась на потужну силу, здатну дати гідну відсіч окупанту.
До її лав приєднуються люди різного фаху та бойової підготовки. Бандурист, адміністраторка в ресторані та підприємець — до великої війни вони були успішними кожен у своїй професії й задоволені власним життям.
Але після повномасштабного вторгнення не стали чекати, що їх хтось захистить, самі пішли до тероборони.
24 лютого Валерія прокинулась від того, що її мама кричала про початок війни. Хоч жінка й не хотіла відпускати на війну всіх трьох дітей, до військкомату Лєра пішла з рідними братом та сестрою.
Що таке зброя, у мене взагалі ніякого розуміння не було. Я навіть у тирі ні разу не стріляла. Я була такою дівчинкою-дівчинкою, — ділиться Валерія.
23-річна Сімка тепер стрілець. З її зростом (1,53 м) було непросто знайти спорядження й одяг. Довелось вшивати та вкорочувати форму. Та перешкоди не лякають дівчину, коли йдеться про захист рідного дому.
Фото: Територіальна оборона ЗС України / Facebook
Бандурист і заслужений артист Тарас Столяр до великої війни востаннє стріляв хіба у школі. Ладнати зі зброєю вчився вже в полях.
Є війна. І вона відбувається зі зброєю. Це не є якась дилема чи світоглядне рішення. Це необхідність.
— Крім автомата, я брав у руки бензопилу, лопату і ще багато різних гарних інструментів, — розповідає Тарас.
Командир відділення на псевдо Джоні родом з Афганістану. Він вважає Україну своїм домом. Був на Майдані, потім в АТО. Під час боїв за Київ воював на Ірпінському напрямку.
— Перевага — всі прийшли добровільно. Вони дуже мотивовані.
Війну перемагає не техніка, не солдати, а ідея. А хлопці прийшли з ідеєю боронити свій дім, — каже чоловік.
Саме захист свого будинку, села чи міста був основним завданням тероборони, коли її створювали на початку року. А з травня закон дозволив тероборонівцям воювати там, де вони потрібніші.
Адже бійці Сил тероборони займають військову посаду, мають усі ті самі обов’язки, соціальні гарантії та фінансове забезпечення, що й солдати ЗСУ. Відтак вони не можуть завершити службу, коли заманеться.
Українці не чекають повісток, щоб йти на війну, а самі штурмують військкомати. Навіть якщо до цього ніколи не тримали зброї в руках. Це історія хлопця, який проміняв моделінг на ЗСУ.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!