32-річний Василь на війні втратив руку, а повернувшись у цивільне життя знайшов новий сенс у турботі про тварин. Тепер чоловік працює доглядальником у притулку. Щодня вигулює близько 60 собак, називає їх своїми справжніми друзями та зізнається: щоденне спілкування з чотирилапими допомагає йому долати біль і повертати душевну рівновагу.
Лікує душу турботою про собак: історія ветерана
Для Василя Величка це не просто робота, а особлива форма терапії, яка дарує відчуття потрібності та тепла. Айра — одна з тих собак, кому нині Василь приділяє свою увагу. Вона швидко відчула його доброту і відповіла тим самим. Для чоловіка турбота про хвостиків стала терапією після війни.
Все-таки друзі! Вони такі позитивні. Подивіться, яка в неї усмішка! Вони відкриваються тобі, шукають якогось людського тепла, як і ми, щоб її погладити, подружилися. Та й спокійніше біля них набагато, — ділиться ветеран.
Любов до тварин, розповідає Василь, у нього змалечку. Колись він мав вівчарку, а нині виховує кане-корсо. Поки захисник був на службі, собаки жили у його тітки. Василь пішов на війну ще у 2017 році. Тоді підписав контракт. А після цього встиг попрацювати на будівництві.
Після початку повномасштабної війни повернувся до своєї частини, на посаду мінометника. На Харківському напрямку Василь зазнав поранення — втратив руку під час штурму.
Хотів повертатися до хлопців, водієм, але зрозумів, що з одною рукою я можу стати їм не допомогою, а перешкодою.
Тож чоловік у цивільному житті спершу працював кур’єром, доки не побачив оголошення про потребу доглядальника в притулок для собак.
Спершу Василь приходив до собак на вигул як волонтер. А потім йому запропонували роботу. В його обов’язки входить вигул, прибирання кліток та годування тварин. Для вигулювання собак ветеран використовує спеціальний повідець, який у разі чого може прикріпити собі на пояс.
У притулку кажуть, що відразу побачили, що Василь — саме та людина, якої бракує їхній команді. Тож без вагань запропонували йому роботу.
Як працівник він шикарний і дуже класний! Він щиро любить тварин, і його перевага в тому, що він готовий вкладатися. І він деколи навіть приходить у свої вихідні, — каже директорка ЛКП Лев Юліанна Саврук.
Василь каже, що в притулку серед тварин він почувається по-справжньому на своєму місці. Додає, що тут є собаки з долями, схожими на його власну. Одна з них втратила лапку в аварії, і саме ця схожість їх об’єднує. Обоє пережили втрату, але навчилися жити далі.
Ветеран понад усе мріє, аби люди стали більш відповідальними і не лишалися осторонь безпритульних тварин.
З прифронтових міст та сіл рятують не лише людей, а й чотирилапих! Ми ділилися історією порятунку двох песиків-братів з Донеччини.
Фото: Анастасія Смольєнко / Львівська міська рада
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!