Виривали маленьких українців із лап смерті: як лікарі рятували життя малюків під обстрілами

Кадри бомбардування Харкова у березні сколихнули весь світ. Під завалами опинилися десятки людей, зокрема загиблих та поранених. Водночас у лікарні за рогом народжуються нові життя.

Харківський перинатальний центр

Від самого початку жорстокої війни проти України керівниця Харківського перинатального центру Ірина Кондратова не покидала лікарню, спала в кабінеті. Для неї та кількох лікарів, що також залишилися рятувати життя, лікарня стала і роботою, і домівкою.

Як мамі, жінці, лікарю мені б хотілось, коли народжують мої пацієнтки, щоб у небі не гриміло.

Попри неймовірну втому, жінка щоранку знаходила в собі сили виходити до колег і обіцяти, що ніколи не покине їх та малюків.

Маленький Михайлик, що народився раніше очікуваного терміну, вагою менш ніж півтора кілограма. Його тато несе службу у протиповітряній обороні. Сина тоді ще не бачив. У їхній будинок — пряме потрапляння ракети.

Невідомість… Дім розбомбили, стан поганий, чоловік воює. Я тут, в мене є донька… — розповідає породілля.

Щойно почалось бомбардування, лікарі вирішили всіх спустити в підвал.

Тут ми також можемо приймати пологи, — розповідає Ірина Кондратова.

Тоді через сторінку футболіста і Посла доброї волі ООН Девіда Бекхема мільйони людей у світі побачили, в яких умовах народжуються маленькі українці і як тутешні лікарі відчайдушно борються за кожне життя.

Через сторінку Бекхема Ірина Кондратова розповіла, що їм потрібен стратегічний запас медикаментів, катетери, дитяче харчування, засоби гігієни.

Тут повна антисанітарія. Ми ж розуміємо, куди спускаються діти, у підвалі можуть бути інфекції. Діти народжуються зневоднені, інфіковані.

Захоплення Харкова українські воїни допустити не могли. Після запеклих боїв їм вдалося відігнати путінську армію якомога далі від передмістя. Тільки після цього дітей підняли у палати.

Деяких малюків навіть під бомбами не спускали у підвал. Маленький Мирон — 12-та дитина в родині. Він може дихати лише за допомогою апарата. Інше немовля народилося з важкою асфіксією. Його тіло доводилось охолоджувати до 33 °С, щоб запобігти важкій травмі головного мозку.

Такі діти критично залежать не лише від майстерності медиків, а й від апаратури.

В перший день ми спробували це зробити, але зрозуміли — це дорога в один кінець. Ми вирішили, що як би не склалася ситуація, ми залишаємось тут.

Небайдужі з усього світу підтримували перинатальний центр і тримали кулаки за життя кожного маленького українця.

Фото Володимира та Вікторії у вишиванках, зірок соцмереж, збирали лайки по всьому світу. Зараз вони набрали вагу і готуються до виписки. А тоді через бомбардування і стрес народилися передчасно, не могли самостійно дихати та їсти.

Кондратова вірить, що сотні малюків, які з’явилися на світ у цьому перинатальному — особливі діти. Вони не побоялися народитись під звуки винищувачів і зламати плани кремлівського диктатора.

Я переконана, що це будуть дуже сильні діти, справжні громадяни вільної України.

Ірина не вважає себе героїнею. Переконана, що мала вийти нафарбована, як мінімум, з посилом, що вона сьогодні працює, незважаючи ні на що.

Іноді ми розходились на дві – три години поспати, не знаючи, чи виживемо.

Ірина каже, що черпає сили в тих дітях, яких вдалося врятувати.

Читати на тему

Джгут точно треба послаблювати? Розвіюємо міфи про першу допомогу разом із МОЗ

В МОЗ розповіли, як правильно надавати допомогу при кровотечі та чого робити не можна.

Охматдит

Найвідоміша в Україні дитяча лікарня Охматдит дуже довго чекала на відкриття нового корпусу. Хто ж знав, що це станеться під час повномасштабного вторгнення Росії.

Ми боремося за кожного. Намагаємось перемогти не тільки у війні, а ще й хвороби, — каже Павло Плавський, завідувач відділення дитячої нейрохірургії.

Велика війна розділила роботу лікарні на два етапи: перший, коли за Київ були бої, а стріляли навіть над Охматдитом.

Перші 46 днів війни я тут жив. Привозили не тільки дітей, а й дорослих, цілі сім’ї.

Працювали переважно з невідкладними травмами, як у Соні з Миколаївщини.

Гуркіт, вибухи, шум, і я бачу, Соня летить вперед. Я до неї, а над головами свистить, — розповідає мама дівчинки.

Обстріл росіян залишив у голові Соні уламок. Дістали його через три тижні, тепер вона на реабілітації.

Але багатьох людей навіть не довезли.

Іноді швидка не доїжджала або не могла виїхати, бо ішли бої.

Війна забрала здоров’я не лише травмованих дітей. Багато онкохворих не змогли приїхати на життєво важливу перевірку.

Діти зі злоякісними пухлинами не приїхали, ми не знаємо, де вони зараз.

Деякі діти втратили час, бо державні та приватні МРТ не працювали. Вони приїжджають з величезними пухлинами. Це все результат війни.

Відколи відділення запрацювало повноцінно, його швидко заповнили пацієнти. Ще до війни черга була на 50 операцій, а тепер, завдяки новому корпусу, є змога рятувати ще більше дітей.

Іван з мамою приїхали з Глухова. Вже тиждень, як хлопчика успішно прооперували. Там не було окупації, але місто було в блокаді.

Наше щастя, що це проявилось, коли ми були розкриті. Бо ми б просто не дістались.

Павло Миколайович зізнається: оперувати дітей страшно, адже у твоїх руках все їхнє життя.

Невідомо, кому страшніше, батькам чи лікарям, які розуміють, що ризикують.

І хоч з боку хвороби пацієнтів здаються передбачуваними, іноді все летить шкереберть. Пацієнти з пухлинами міняють усі плани. Це спрогнозувати неможливо.

Рятує те, що в лікарні є технології. Подібних закладів в Україні ще немає. Команда Павла готова рятувати дітей під мінами та ракетами.

Ми знали, що будемо стояти на своїх місцях і робити свою роботу, навіть якщо йде обстріл, — розповідає Вікторія Галушка, операційна медсестра.

Чимало персоналу ніколи не мали справ з уламковими чи вогнепальними пораненнями, тому прямо у війну їм влаштували спеціальне навчання.

Ми швидко перекваліфікувались, підготувались і вже можемо надавати таку допомогу, — каже Вікторія.

Щоб не було форс-мажорів, напарниця нейрохірурга продумує все до дрібниць. За таку відданість медиків батьки дуже вдячні. Адже попри війну їхні діти отримали найкращих фахівців і обладнання.

Коли ти маєш дитину і проблему, тобі байдуже на війну і бомби.

Чи можна купити кров або заморозити її вдома? Незручні питання про донорство, які ми поставили замість тебе.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!