Темрява нас не здолає: як молодь з Києва допомагає на місцях прильотів

У Києві ціла низка волонтерських організацій допомагає розбирати завали після російських прильотів. Добровольці беруться до роботи, яка муніципальним службам не завжди під силу.

Вони забивають вікна та вручну розгрібають завали. Часто до волонтерських організацій долучаються учні, які у такий спосіб прагнуть бути корисними. Підлітки максимально зосереджені й емпатичні, а працювати на тих чи інших об’єктах їм доводиться мало не щодня.

Про роботу волонтерської спільноти Київські кажани читай далі в матеріалі.

Як волонтери допомагають очищати столицю після обстрілів

Комунальники вивозять повалені дерева, а люди забирають те, що уціліло у їхніх квартирах. Проте міські служби не завжди встигають впоратися з усім. Саме тут на допомогу приходять волонтери.

Добровольці з організації Київські кажани працюють в будинку на Виноградарі, який постраждав 31 липня. Вони приїхали на місце влучання ще у перші години, і досі допомагають з ліквідацією наслідків.

Богдан і Дарія намагаються серед попелу та цегли знайти документи літньої жінки, яка ще у липні жила у своїй квартирі. На щастя, вона вижила.

— Через те, що це була не основна стіна, а перегородка, її не привалило на смерть. Сюди кран не заїде, у КАМАЗ все це не завантажиш, тому дрібні завали ми розбираємо вручну, — розповідає Богдан.

Організацію створили взимку 2024 року. Її слоган: “Темрява нас не здолає”. Мета спільноти — допомогти місту, яке само б не впоралось.

Серед волонтерів багато підлітків. Іноді батьки не завжди знають про те, яких дітей вони виховали.

— Інколи вони не знають про це, інколи батьки це підтримують. Підлітки самі приходять, — каже співзасновниця організації Поліна Рудиченко.

Працювати починають одразу після отримання дозволу від ДСНС. Перше, що робить команда, це повний об’їзд всіх локацій, які постраждали після обстрілу.

— Як тільки ми отримуємо дозвіл працювати, ми обдзвонюємо всі найголовніші служби, пов’язані з РДА. Вони постачають нам ОСП (орієнтовано-стружкова плита, якою забивають вікна — ред.), і десь о 10:00 починаємо свою роботу, — говорить волонтерка Ізабела.

Дівчині 16, вона лідерка у своїй школі. До спільноти долучилася три місяці тому. У той час шукала, чим може допомогти, коли прилетіло неподалік її будинку. Спочатку просто прибирала, а зараз реєструє запити від постраждалих.

Читати на тему

У цій клятій війні я знайшла своє покликання — історія волонтерки з Донецька

Катерина Терехова, колишня рестораторка з Донецька, перетворилася на справжню рушійну силу волонтерства — читай її історію.

Матеріали надає міська влада та благодійні організації, але цього не завжди вистачає. Охочих допомагати чимало. Вільні руки волонтерам завжди потрібні.

Дарії 17 років, вона працює волонтеркою на місцях прильотах понад рік.

— Це моя країна, і коли бачиш таке руйнування, не можеш бути десь осторонь, наприклад, десь сидіти в кафешці й не допомагати.

Доброволиця Єва жартує, що, мабуть, готова робити й ремонт у постраждалих будинках, а їй лише 17.

Бачити людське горе дуже важко, і я навіть не можу собі уявити, як це, коли ти втрачаєш свій дім. З’являється все більше і більше ненависті.

Дівчина працює на прильотах вже рік. Першим її об’єктом стала дитяча лікарня Охматдит. Туди приїхала в шоковому стані.

— Коли я побачила батьків і дітей у крові, то була у ступорі хвилин 10. Постояла, а потім вже включилася в роботу.

Співзасновниця організації Поліні всього 18, а вона вже знає, що таке вигоряння. Проте впевнена, що це робить людей сильнішими та загартованішими.

— Це просто треба пережити, а потім все повертається на свої місця.

Волонтерство розвивалося в Україні не один рік, а цілі століття. Про розвиток волонтерства від княжих часів до наших днів читай у нашому матеріалі.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!