Близько 50 тисяч. Саме стільки чоловіків та жінок, які представляють ЛГБТ+ спільноту, наразі воюють з російськими окупантами на фронті. Такі цифри наводить видання The Telegraph.
І хоч війна змінила ставлення українців до ЛГБТ+ спільноти, та є нюанс. У військових ЛГБТ+ обов’язки такі ж самі, як і у всіх, а ось прав менше. Наприклад, їхніх партнерів, яких юридично не визнають родичами, не пустять до реанімації чи моргу, не повідомлять про полон чи поранення. І, звісно ж, не минає на фронті й без булінгу.
Віктор Пилипенко — один із перших українських військових, який відкрито зізнався, що він гей. З 2014 року чоловік захищає Україну на фронті.
З початку повномасштабної війни Віктор — стрілець-парамедик. Був на обороні Києва, захищав Харківщину, бився за Лисичанськ, Бахмут та Вугледар.
Коли я прийшов у підрозділ, не мав на меті комусь розповідати про свою орієнтацію, — говорить Віктор.
Та усе сталося випадково, коли дістав телефон із веселковою наліпкою. Сержант підійшов та спитав, чи він гей. Віктор брехати не став, про що не жалкує.
Якщо ти нормальна людина, якщо ти ефективний в тому, що ти робиш, тебе сприймуть.
Хоч ми дійсно стали більш толерантними, але факти несприйняття та булінгу повністю викорінити не вдалося.
Ще більше проблем виникає із законопроектом про реєстровані партнерства. За цей закон спільнота вже бореться роками.
Законопроект покликаний розв’язати проблему, зокрема одностатевих пар, які існують — це живі люди, громадяни України, частина з них служить у війську. Але вони не мають жодних прав як пара, тому що українське законодавство їх не визнає.
Так пояснює проблему авторка законопроекту Інна Совсун.
Наразі реалії такі: у разі загибелі на війні партнера представники ЛГБТК+ спільноти не мають права на впізнання та отримання тіла. Адже юридично вони не родичі. Не йдеться й про виплати від держави. У разі поранення близьку людину не впустять до реанімації, у разі полону — не повідомлять про це.
Хоч законопроект у Верховній Раді з’явився ще на початку березня 2023 року, але його навіть не виносили на голосування. Хоча для ЄС, куди Україна тримає курс, цивільні партнерства — норма. Тому залишається сподіватись на тектонічні зміни у свідомості українських законотворців.
Для кожного з батьків важливим етапом є дорослішання та ідентифікація підлітка в цьому світі. Під час формування особистості формується і гендер, внутрішні відчуття дитини, а ще сприйняття світу і світом. Читай, як говорити з дитиною про належність до ЛГБТК+ і правильно на це реагувати.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!