47-річний Олександр Грицюк пішов захищати країну в перші дні великого вторгнення. Та згодом з побратимами потрапив у полон. Боєць 110-ї бригади майже два роки терпів тортури та катування у російському СІЗО. Весь цей час рідні сподівалися, що його обміняють, та додому чоловік повернувся на щиті. Тепер над могилою воїна майорить синьо-жовтий стяг. Чотири місяці тому, після двох років полону в російському СІЗО, Олександра поховали на алеї Слави в рідних Ківерцях. Нелюди, кати. Їм не буде ніколи прощення. Ніколи, — каже дружина захисника пані Оксана. Згорьована дружина й подумати не могла, що після нелюдських тортур її чоловіка російськими катами, їй потрібно буде доводити, що він загинув на захисті батьківщини. Щойно Росія пішла великим наступом, Олександр узяв до рук зброю і на початку березня вже воював на фронті в складі 110 бригади. Та за місяць на Покровському напрямку разом з побратимами потрапив в полон. Про це дружина дізналася з російських пабліків. На їхніх відео чоловік був скривавлений. Згодом дружина дізналася, що Олександр у СІЗО номер два російського міста Вязьма. Від звільнених з полону бійців почула про жорстоке знущання з чоловіка через те, що він був із Заходу України. Казали, що він бандерівець, тому його треба вбивати та різати на шматки. Страшна звістка в родину надійшла в січні цього року. Додому повернули тіло. Олександра упізнали рідні лише по тату на руці. Він був кремезним чоловіком, але росіяни заморили його голодом і впізнати чоловіка було важко. Та висновок українського судмедексперта шокував ще більше, кажуть рідні. Причину смерті наче просто переписали з довідки росіян: “Помер від легеневої недостатності та туберкульозу в лікарні”. І жодної згадки про катування. Упродовж місяця родина вимагала повторного дослідження наших судмедекспертів. Та оскаржити висновок не вдалося. У жодних документах не зазначили, що смерть Олександра Грицюка пов’язана із захистом батьківщини. Єдине визнали, що помер у полоні. Я навіть на хвилину не можу уявити, якою смертю він помирав. А зараз нам потрібно доводити через суди, що він захищав батьківщину. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець визнає, що, на жаль, такі випадки не поодинокі, а державна система на 100% зараз не справляється. Також є питання щодо виплат після встановлення факту загибелі. А коли громадяни намагаються напряму вирішити питання, то опиняються в бюрократичному пеклі. Читати на тему Коли розповідав про катування, дорослі чоловіки плакали: як колишній полонений нині відвойовує рідну Донеччину Український військовий та полонений у минулому — про будні на війні та мотивацію служити. У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими запевнили, що вони на боці родини бійця та готові надати їй юридичну допомогу. Ця хвороба — це наслідок того, що він потрапив у полон. А там він опинився, тому що захищав нашу батьківщину, — каже керівник пресслужби Координаційного штабу Петро Яценко. Сім’ї Олександра вкрай важливо, аби його визнали закатованим захисником України. Адже він віддав найдорожче — своє життя. Також раніше керівник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов розповів, скількох полонених стратили росіяни. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Росія, українські військові, українські полонені Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Коли розповідав про катування, дорослі чоловіки плакали: як колишній полонений нині відвойовує рідну Донеччину Український військовий та полонений у минулому — про будні на війні та мотивацію служити.