Протягом довгих століть Росія намагалась придушити українську культуру, аби підкорити незламний народ. Однак щоразу все йшло не за її планом.
Тепер, окрім знищення російських окупантів на нашій землі, настав час заодно позбутись топонімів, що пов’язані з країною-агресором.
Міністерство культури та інформаційної політики виступило за відокремлення українського культурного простору від варварського російського. Це необхідно не лише для того, щоб позбутись асоціацій з державою-терористом, але й забути про власний комплекс меншовартості.
Безліч українських діячів були не менш визначними, аніж ті, чиїми іменами називали вулиці ще за радянських часів. Однак тоді вони були нав’язані Росією, і мали б змінитись ще під час набуття незалежності Україною.
Так насправді частково і було, однак цього виявилось недостатньо. Тепер пояснити новим поколінням старі відверто російськофільські назви та пам’ятники буде практично неможливо. Як можна зрозуміти, що вулицю назвали на честь поета народу вбивць?
Саме тому міністерство виступило за те, щоб відокремити українське від російського. І практика декомунізації виявилась досить позитивною, щоб її продовжити та розширити до дерусифікації.
Однак у міністерстві наголошують, що саме місцеві органи влади мають законне право ухвалювати рішення про перейменування назв вулиць та демонтаж пам’ятників, які транслюють російську культуру. Робити ж це необхідно лише згідно з певними правовими процедурами.
Наприклад, якщо у громадян є бажання демонтувати пам’ятник, то для цього передбачена окрема процедура. Оскільки він може мати статус об’єкта культурної спадщини та може переміститись до музею лише у якості витвору мистецтва.
У деяких містах почали власноруч проводити дерусифікацію. Окремі міста вже позбулись усіх згадок про Пушкіна, а хтось встиг скласти список топонімів, які потрібно змінити.
У Києві з метою дерусифікації вже встигли перейменувати три залізничні станції та одну бібліотеку.
Тепер в Оболонському районі бібліотеку ім. Саші Чекаліна для дітей Централізованої бібліотечної системи перейменовано на бібліотеку на Пріорці для дітей Централізованої бібліотечної системи Оболонського району міста Києва.
Залізничну станцію Київ-Жовтневий називатимуть станцією Грушки. Київ-Московський тепер стане Київ-Деміївський. Київ-Петрівка зміниться на станцію Почайна.
Продовжити дерусифікацію планують і в Ужгороді, Львові, Івано-Франківську, Тернополі. Зокрема львів’яни вже підготували список із понад 30 назв вулиць, які потрібно перейменувати.
На противагу в Ужгороді місцева влада вже створила певний алгоритм, який допоможе найбільш ефективно провести дерусифікацію. Для обговорення залучають і самих мешканців міста, а також фахівців різних галузей.
Як виглядає алгоритм дерусифікації Ужгорода
- визначили 58 вулиць, назви яких рекомендовано змінити;
- перевагу при визначенні нових назв потрібно надавати гідним місцевим діячам;
- можна повернути давні назви, ще дорадянського періоду;
- назви на честь героїв нинішньої війни – визначати після перемоги;
- провести якнайширше обговорення, щоб усі мешканці міста могли надати свої пропозиції.
Остаточне рішення, згідно із законодавством, ухвалюється рішенням сесії міськради після громадських обговорень.
Крім того, значних коштів для перейменування не потрібно, оскільки варто буде лише змінити таблички.
Планують змінити назви й міста, що наразі знаходяться під обстрілами та тримають оборону України. Наприклад, голова Харківської ОВА Олег Синєгубов заявив, що харків’яни хочуть відмовитися від географічних назв, пов’язаних з діячами РФ.
Зокрема колектив Харківського академічного драматичного театру імені Пушкіна вимагає прибрати із назви слово “російський”.
У Миколаєві теж виступили за заміну російських назв вулиць. Зокрема міський голова Миколаєва Олександр Сєнкевич запропонував перейменувати вулицю Московську на Маріупольську.
Нагадаємо, раніше Володимир Зеленський ввечері 15 квітня записав традиційне відеозвернення до українців та світу і наголосив, що завдання номер один для нас – прискорення миру.