Що це за звинувачення у підготовці хімічних атак? Звернення Зеленського 10 березня 2022

Президент України Володимир Зеленський традиційно звернувся до українського народу, світової спільноти та Росії увечері 10 березня 2022 року.

Вікна публікують повне відео і текст звернення Зеленського 10 березня 2022:

Гуманітарні коридори

Одним із головних завдань для нас сьогодні була організація гуманітарних коридорів. Суми, Тростянець, Краснопілля, Ірпінь, Буча, Гостомель, Ізюм. За цей день уже вдалося вивезти майже 40 тисяч наших людей.

Дати їм нарешті безпеку у Полтаві, Києві, Черкасах, Запоріжжі, Дніпрі, Львові. Вдалося також доправити й гуманітарні вантажі: сотні тонн продовольства, медикаментів.

Ми робимо все, щоб врятувати наших людей у містах, які ворог хоче просто знищити. З урахуванням роботи гуманітарних коридорів у попередні два дні ми вже евакуювали близько ста тисяч людей.

Але…

Маріуполь та Волноваха залишаються повністю заблокованими. Хоча ми зробили все, що було потрібно для роботи гуманітарного коридору, російські війська так і не припинили вогонь.

Попри це я вирішив все одно направити колону вантажівок для Маріуполя. З їжею, водою, ліками. Я вдячний всім водіям – хоробрим людям, які були готові виконати цю місію. Надважливу місію.

Але окупанти розпочали танкову атаку саме там, де мав бути цей коридор. Коридор життя для маріупольців.

Вони зробили це свідомо. Вони знали, що зривають. Вони мають чіткий наказ тримати Маріуполь у заручниках, знущатися з нього. Постійно бомбардувати, постійно обстрілювати.

Сьогодні вони зруйнували будівлю головного управління Держслужби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Саме поряд із цією будівлею й було те місце, де мали збиратися маріупольці на евакуацію.

Це відвертий терор

Зухвалий терор. Від досвідчених терористів. Світ повинен це знати. Повинен це визнати. Ми всі маємо справу з державою-терористом.

Але що б там не було, ми будемо намагатися! Постійно! Ми продовжимо спроби довезти в Маріуполь допомогу, якої так потребують наші люди. Українці і українки.

Окупанти роблять усе, щоб обманути наших людей у містах, що в облозі.

Вони блокують звʼязок. Не дають дізнатись інформацію. Держава робить усе, щоб допомогти нашому місту.

Усе, щоб сказати маріупольцям: ми боремось. І не полишимо цієї боротьби.

Тому якщо ви маєте можливість говорити з маріупольцями, писати їм, поширюйте, будь ласка, правду. Нагадуйте їм, що Україна всім серцем з ними. І робить усе, щоб припинилося катування міста.

Російська пропаганда

Російські пропагандисти сьогодні помітно пожвавішали. І дуже старалися.

Напевно, для того, щоб прикрити злочини своєї армії в Україні. Злочини проти Маріуполя. Проти Донбасу. Проти Харкова. Проти десятків інших міст. Прикрити новими звинуваченнями. Новими-старими фейками.

Вони звинувачують нас… Знову нас! Що ми нібито розробляємо біологічну зброю. Нібито готуємо хімічну атаку.

Мене це дуже непокоїть, бо не раз ми переконувалися: хочеш дізнатися про плани Росії – подивися, в чому Росія звинувачує інших.

Послухайте, розгін таких звинувачень у російських ЗМІ сам собою показує, що це вони на таке здатні. Російські ж військові, російські спецслужби. Показує, що вони цього хочуть.

Вони вже робили такі речі в інших країнах. Так само! Самі анонсували, самі організовували, самі скаржилися. І самі робитимуть ще.

Знову і знову. Якщо їх не зупинити.

Як Молдову вони розірвали із Придністров’ям. Як Грузію розірвали з Абхазією. Як Україну розірвали з Донбасом та нашим Кримом.

А звинувачують нас! Тих, хто став жертвою. Тих, хто мусить захищатися. Боротися просто за своє право жити.

Самі приходять до нас на танках та з ракетами. Забирають чуже. Наше. Захоплюють.

Навіть соромляться показати своїх офіцерів! Ховають своїх генералів. Приховують від свого народу, що відправляють строковиків на цю війну, аби тільки сили вторгнення зробити більшими.

А ми винні! Нас усе звинувачують у нападках на нібито миролюбну Росію.

І що тепер? Що це за звинувачення у підготовці хімічних атак? Ви вирішили провести “дехімізацію” України? Чим? Аміаком? Фосфором? Що ще ви нам приготували? Куди вдарите хімічною зброєю?

По пологовому будинку в Маріуполі? По церкві у Харкові? По дитячій лікарні Охматдит? Або за лабораторіями, більшість з яких залишилися ще з радянських часів і займаються звичайною наукою. Звичайною! А не військовими технологіями.

Ми адекватні люди. Я Президент адекватної країни, адекватного народу. І батько двох дітей. І жодної хімічної чи будь-якої іншої зброї масової поразки на моїй землі ніхто не розробляє. І весь світ це знає. Ви знаєте. І якщо ви зробите щось подібне проти нас, ви отримаєте найжорстокішу санкційну відповідь.

Українці! Наші захисники й захисниці!

Я підписав декілька важливих указів.

Про присвоєння звання Героя України тринадцяти нашим захисникам:

Підполковник Літун Андрій Миколайович. Посмертно. Загинув, прикриваючи наших військових і героїчно стримуючи наступ ворога.

Капітан Корпан Олександр Богданович. Посмертно. Врятував наших бійців та цивільні житлові будинки, коли відвів від них літак, що падав.

Молодший лейтенант Блоха Юрій Ігорович. Посмертно. У боях в Миколаївській області героїчно захищав побратимів, рятуючи їхнє життя.

Старший сержант Івашко Андрій Олександрович. Посмертно. Під час ракетного обстрілу ціною власного життя особисто давав інформацію щодо дій ворога.

Молодший сержант Волков Євгеній Володимирович. Посмертно. За мужність і героїзм під час евакуації поранених у Донецькій області, за порятунок наших військових.

Генерал-майор Ніколюк Віктор Дмитрович. Уміло керував обороною на північно-східному напрямку, завдяки чому вдалося не допустити захоплення Чернігова.

Полковник Хода Леонід Олексійович. За період війни під його командуванням було знищено понад 50 машин противника.

Підполковник Пономаренко Вʼячеслав Анатолійович. Завдяки його діям було знищено значну кількість техніки та військових ворога у місті Гостомелі.

Підполковник Яковенко Олександр Олексійович. Вивів свої підрозділи з-під артилерійського вогню ворога, завдяки чому зберіг особовий склад і продовжив успішно обороняти Донецьку область.

Майор Бова Євгеній Петрович. За героїчну оборону Маріуполя та утримання позицій у постійних атаках ворога.

Капітан Боєчко Василь Васильович. За надзвичайно успішну ліквідацію техніки та живої сили ворога.

Сержант Мороз Олег Романович. Завдяки його героїчним діям вдалося зупинити наступ ворога в Луганській області.

Матрос Самофалов Валерій Михайлович. В одному бою вперше в історії цієї війни збив одразу три гвинтокрили ворога.

Також я підписав указ про нагородження орденами за особисту мужність 39 нацгвардійців, 31 поліцейського (дев’ятьох посмертно), 14 прикордонників (чотирьох посмертно), 23 працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Сьогодні ж звання бригадного генерала присвоєно:

Нечаєву Олегу Олександровичу. За успішну оборону Київської області.

Ліщинському Владиславу Вацлавовичу. За надзвичайно успішні дії проти ворога у Херсонській області.

Гуцолу Володимиру Володимировичу. За успішне знищення повітряного десанту ворога у Василькові.

Демʼянчику Григорію Петровичу. За успішну організацію підготовки особового складу для наших військових підрозділів.

Читати на тему

Ніхто у світі не вірив! Міністр оборони про те, що відбувається зараз і як нам перемогти у цій війні

І наостанок.

Сьогодні й завтра у Європі тривають дискусії щодо майбутнього України в ЄС.

Я вважаю, що наш народ, наша держава, наша армія вже зробили все, щоб нас хотіли там бачити. Серед рівних. Щоб нас туди запросили.

Це – фінальний іспит для Європи.

Серед лідерів держав є ті, хто нас підтримує. А є й ті, хто підтримує тільки себе.

Але ми бачимо, як до нас ставляться народи всіх країн Європи. І це головне.

Бо я точно знаю: якби саме люди вирішували щодо нашого членства в ЄС, вони б точно обрали народ України.

Сьогодні, коли я бачу підтримку народів кожної країни на площах столиць Європи, я знаю: український народ уже в Євросоюзі.

Ну а політики… Я впевнений, що вони підлаштуються. Бажано швидше.

Слава народам Європи! Слава Україні! Слава нашим військовим!