Обійми та поговори: як підтримати дитину, яка закрилася у собі через війну в Україні

Через війну в Україні чимало дітей закрилося у собі. Вони не йдуть на контакт, не спілкуються з рідними та батьками.

Психологи радять батькам бути дуже уважними та придивлятися до поведінки своїх дітей. Давати їм можливість говорити про все, що вони хочуть.

Ми поспілкувалися з психологинею Владою Березянською про те, як підтримати дитину, яка закрилася у собі під час війни.

Як треба поводитися з дитиною під час війни

Є дуже корисна вправа, яку я роблю зі своїми дітьми — перші 20 хвилин зустрічі з ними я ані слова не кажу про себе. Тобто, я їх запитую: “Як сьогодні пройшов день? Чим ви сьогодні займалися? Чи було цікаве спілкування? Чи були ви чимось схвильовані?”

Важливо перед сном говорити з дитиною. Коли відбувається травма — наш мозок має поставити штамп, коли ця дата відбулася.

Ми щоразу знаходимося в гормональному коктейлі. Тобто дуже багато адреналіну. Тому до того часу, як дитина ляже спати, потрібно з нею поспілкуватися. Саме так працюють психологи, коли відбувається щось страшне.

Влада Березянська

Тобто, до того часу, як дитина ляже спати — потрібно з нею попрацювати. Якщо дитина не хоче спілкуватися, тоді потрібно створити для неї умови, щоб вона пережила ту травму, в якій опинилася.

Наприклад, взяти олівець і папір. Просто запитати в дитини: “Можливо, ти хочеш мені щось намалювати? Показати, що тебе налякало”. Бо коли дитина знаходить вихід із ситуації — одразу стає легше.

Ще одна порада — слід поспостерігати за поведінкою дитини. У різному віці вони поводяться по-різному. Якщо, наприклад, потрібно йти в бомбосховище, візьми улюблені іграшки дитини.

Читати на тему

Чим розважити дітей в бомбосховищі, якщо з дому взяли тільки необхідне

Розповідаємо про те, що можна робити з дитиною в бомбосховищі, щоб її відволікти від війти.

До прикладу, я зі своїми дітьми зіштовхнулася з ситуацією — у мене діти ніколи не гралися танками. Але коли почалася війна і вони побачили ці танки біля нашого будинку, мені довелося їм такі іграшки купити. Для того, щоб вони могли цю агресію виплеснути через ці іграшки.

Також важливо дати малечі можливість багато бігати. Якщо дитина схвильована, чимало адреналіну виділилося, потрібно дати їй просто попити води і побігати. Скинути цей стрес.

Який вік є найбільш уразливим

Кожна дитина в моєму середовищі вже має посттравматичний синдром, але у кожному віці то свої прояви.

Можуть бути кошмари, агресія, хвилювання, сповільнення рухів, або, навпаки, — метушливість. У підлітків нині спостерігаються часті головні болі. Немає такого віку, який більш уразливий.

Як діяти дорослим

Батькам варто звертати увагу на свій стан, бо його дуже добре відчуває дитина. Треба намагатися бути спокійними за будь-яких обставин. Не можна давати можливість дитині побачити страхи дорослих.

Потрібно видихнути та сказати сину чи доньці: “Я дорослий(-а), я знаю, як знайти вихід з будь-якої ситуації”. І тоді дитина подивиться на нас і заспокоїться.

Які наслідки можуть бути для дітей у майбутньому, якщо нині не пропрацювати набуті психологічні травми

На жаль, ми можемо мати дітей з ПТРС. Тобто, через чотири чи шість місяців починаються розвиватися певні симптоми. Наприклад, коли почалася війна, усі були трішки заморожені. Ніхто не знав, як реагувати на те, що сталося.

А зараз діти вже більше говорять про страхи, у них часто страждає імунна система. Відтак, діти стали вже частіше хворіти.

Важливо навчити дітей проявляти емоції. Тобто, якщо щось відбувається з дитиною — потрібно прокоментувати це. Наприклад: “Зараз ти сердитий, зараз ти плачеш — це сум, зараз ти смієшся — то є радість”. Давати оцю можливість навчитися дітям розуміти, що з ними відбувається.

Читати на тему

Я поруч — мої головні слова: Тетяна Висоцька про розмови з дітьми про війну

Ведуча Тетяна Висоцька поділилася своїм досвідом, як вона спілкується з дітьми про війну.

Проговорення своїх станів дає 50% підтримки. Тобто, ми робимо із собою самотерапію. Тому — навчаємо дітей почуттям, даємо можливість їм проговорити, відчути наш стан спокою.

А ще — не розмовляємо, якщо це можливо, про війну вдома. Потрібно вимикати телевізор із новинами. Діти не готові до таких новин, які, на жаль, є в країні.

А ще психологи радять, якщо дитина замкнулася у собі, переживає страхи:

1. Спробуй налаштувати правильне глибоке дихання.
2. Розтерти тіло.
3. Намагатися дотримуватись звичного для дитини життя.
4. Якомога частіше обіймати дитину.
5. Грати з дитиною та не залишати її наодинці з власними думками.
6. Сказати дитині, що війна колись закінчиться. Малеча має знати, що життя змінилося не назавжди.
7. Казати дитині правду, але без деталей.
8. Якщо довелось евакуюватись, пояснити дитині, навіщо було поїхати.
9. Бути чесними.

Іноді батьки намагаються ставити потреби своєї дитини на перший план і повністю забувають про власні потреби, але це може принести чимало проблем. Читай, як знаходити час на себе.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!