“Ми з ним/нею розбишаки!” Активності від тата та як змінилось спілкування з дитям під час війни — спецпроект до Дня батька

Тато — людина, яка повинна бути присутня у житті кожної дитини. Бо діти ми доти, доки живі та щасливі наші батьки. За час російсько-української війни батьки стали для нас захистом та опорою, пристановищем спокою та турбот. 

Багато татів пішло на захист України уже з початком повномасштабного російського вторгнення. Вони воюють за життя своїх та чужих дітей. А кожна спільна мить зі своїм чадом — як для військових, так і для цивільних татусів — стала на вагу золота.

Як війна змінила звичні ігри у сім’ях, розповідаємо далі у спецпроекті до Дня батька. Редакція Вікна-новини поспілкувалася з трьома татусями та запитала, як вони проводять час із дітьми та що порадять своїм “колегам у цій нелегкій роботі”.

“Те, якою виростає дитина, залежить від батьків”

Роман, батько трирічного сина, цивільний

Зі своїм сином Роман проводить багато часу. Каже: “Те, якою виростає дитина, залежить від батьків. Тож варто власним прикладом навчати дітей, як жити та до чого прагнути”. 

— Чим любите займатися зі своїм сином найбільше?

— У нас є таке слово, яким ми називаємо спільні ігри — “казитися”, — сміється чоловік. Але найбільше батько з сином люблять щось майструвати, складати конструктор, вигадувати ігри з механічних, дорослих занять.

Син любить збирати конструктор, розбирати та складати машинки, проявляє цікавість до всіх тих занять, які любить та виконує тато. 

— Коли у мами зламався комбайн, він приніс свій дитячий набір інструментів і заходився ремонтувати кухонний апарат. І загалом він дуже любить допомагати мені щось викручувати, лагодити: даю йому справжній ріжковий ключ, і він порається біля велосипедів.

— Як це допомагає у спілкуванні та навчанні дитини?

— Дитина пізнає світ, розвивається її уява та геометричний світогляд і терпіння. Так син вчиться правильно вставляти викрутку хрестиком у відповідний шуруп, відрізняти, який гвинтик підійде до гаєчки, в яку сторону варто крутити й так далі.

Це просторова уява та знання. Головне — керуватися вподобаннями кожної окремої дитини.

До речі, про мультики можу сказати те саме. У 21 столітті важко позбавити дитину мультфільмів. І вони повинні бути в її житті, просто — з обмеженням у часі. 

Головне, аби батьки стежили за тим, які саме мультики дивиться їхня дитина. Нехай це буде щось навчальне та розвивальне, аніж мультики з насиллям. Серед українських мультфільмів існує багато гарних та позитивних картин.

Читати на тему

Про козаків, мавок та чорних котів: топ-10 українських мультиків для твоєї дитини

Вікна зібрали десять найцікавіших мультфільмів українського виробництва, що принесуть твоїй дитині відчуття щастя та захоплення красою своєї країни.

— Що Ви хочете, аби син пам’ятав про Вас уже в дорослому віці?

— Хочу, аби він з теплом згадував весь той досвід, який я передам йому. Зараз я це розумію на прикладі свого тата, який вчив мене багатьох речей.

Звичайно, всякі приємні моменти.

Починаючи від тримання татового пальчика перед сном, бо без нього він не міг заснути, закінчуючи купаннями, навичками та спільним часом.

— Як Ви порадите іншим татам проводити час із дітьми?

— Найголовніше — не відштовхувати дитину, якщо вона підходить до тебе з якимись питаннями. Не замінювати пояснення про ті чи інші речі, які цікавлять малечу саме в цей момент, катанням на гойдалці чи грою з іграшками.

Не можна говорити дитині: “Почекай, я зайнятий”, чи “Відчепись, іди пограйся сам/(сама)”.

Якщо дитина прийшла, хоче тобі допомогти чи щось запитати — поясни, дозволь допомогти. В інакшому випадку не варто дивуватися, що з роками ніякої близькості між татом та дитиною не буде. 

Роман ділиться: його трирічний син зараз виявляє неабияке зацікавлення до техніки. Нещодавно він запитав, що за бочка стоїть у котельні їхнього будинку.

— Я не сказав, що це просто бочка. Ні, я пояснив йому, що це — тепловий акумулятор, де збирається тепла водичка від роботи каміна взимку. Або ось ще: в автівці маю гаджет, який через Bluetooth підключається до телефона і можна побачити, які помилки видає ПЗ авто.

Пояснив: це пристрій, який лікує машинку. Розповів, як він працює. Тепер син просить маму дати йому “отой гаджет, що лікує машинку”! Мама не зрозуміла, про що мова, а син їй пояснив.

Діти, звісно, в силу свого віку розуміють все, що дорослі їм пояснюють, нехай на 20%. Одначе вони розвиваються, їм приємно, що дорослі пояснюють, як працює наш світ. Вони запам’ятовують це.

Згодом всі ці спогади з’являться і при розмовах. Це розвиток і час, який проведений якісно, — каже Роман. 

“Діти не завжди розуміють, наскільки страшною та важкою є війна”

Олег, батько сина та доньки, військовий

До повномасштабної війни Олег любив активно проводити час зі своїми дітьми. Війна внесла свої корективи у звичне життя. Однак для батька ці хвилини й зараз залишаються особливими.

— Яка улюблена гра чи розвага була у Вас з дітьми?

— Влітку ми любили йти в похід з наметами. Були не лише в Україні, а й за кордоном. Обожнювали кататися на велосипедах — це наша сімейна традиція. Кожен мав свій велосипед, якими ми об’їздили всі зелені зони Києва.

На жаль, зараз прогулянки лісовими масивами є небезпечними, тож навіть якби я був удома, ми б цього не робили. Але до початку великого вторгнення я та мій син могли “намотати” до 20 кілометрів за один вечір. 

Взимку ми обожнювали лижний спорт. Так сталося, що за два дні до повномасштабного вторгнення ми саме повернулися з Туреччини, де теж їздили на лижах, — пригадує чоловік. 

Серед інших ігор, діти полюбляють грати у бадмінтон, ганяти м’яча, сідати з настільними іграми.

А найбільше ми любимо “калапуцькатись”. Це така наша сімейна розвага, де ми з дітьми боремось: вони мене завалюють і ми так випробовуємо наші сили, — ділиться Олег.

— Як змінилися розваги після початку повномасштабної війни?

— Зараз майже всі ці розваги для нас — недоступні. Я далеко від сім’ї, тож не можу проводити з ними час так, як це було до війни 2022 року. 

Ми періодично зідзвонюємось, інколи мені вдається приїхати додому та побути трохи з дітьми. 

Зараз ми можемо гуляти містом, дивитися фільм чи грати у настільні ігри. Активний відпочинок практично зник з нашого життя.

—  З якими викликами довелося справлятися та пояснювати це дитині?

— Зі слів дружини, у дітей різко змінюється поведінка в кращий бік, коли я приїжджаю додому. Їх, як то кажуть, наче “підміняють”, — зізнається Олег.

Зрозуміло, що моїм дітлахам не вистачає спілкування зі мною. Бо телефоном — це не те: дітей важко розговорити.

Я не можу допомогти їм з навчанням, возити на гуртки. Тож коли повертаюся додому, намагаюся за короткий термін встигнути все: піти на гурток із сином, відвідати урок музики, де грає моя донька.

— Які поради Ви, як тато-військовий, можете дати іншим татам? Як розважатися з дитям і чому це важливо?

— Почну з кінця: чому це важливо? Бо час іде. Через цю війну ми втрачаємо цінний час, спільні моменти.

Діти ростуть, а ми не можемо перебувати біля них, бачити їхні успіхи та бути підтримкою поряд.

Тож якщо є така можливість — приїхати на кілька днів додому, — варто максимально якісно проводити час із дітьми. Повністю зануритися у їхнє життя, їхні проблеми та потреби. 

Якщо така змога випадає вкрай рідко — відеодзвінки можуть трохи допомогти. Мені здається, варто також говорити та пояснювати дітям те, що відбувається навколо, — каже військовий.

Діти не завжди розуміють, наскільки страшною та складною є війна. Хоча, звісно, є ті, які вже пройшли важкі випробування цією подією, — підсумовує він. 

Читати на тему

Як спілкуватися з дитиною, коли тато або мама на фронті. Десять порад від психологині Марії Гички-Сидор

Спільно з психологом записали, як спілкуватися з дітьми і як загалом будувати щоденне життя, коли тато або мама на війні.

“Тебе обіймає твоя дитина, цілує, каже: татку, ти — найкращий!”

Григорій, тато трьох синів, зірковий татусь

Зі своїми дітьми Григорій Решетнік прагне проводити якомога більше часу. Зізнається: хоч усі діти мають різні вподобання, та він включений у захоплення кожного.

— Які ігри були та залишаються важливими для Ваших дітей? 

— Дітям важливі як ігри, так і весь час, проведений з батьками. Я намагаюсь бути відповідальним татом і якомога частіше спілкуватися з синами, аби вони відчували, що я поряд.

Діти дуже швидко ростуть і мені хочеться дати їм максимум турботи, уваги, досвіду на кожному етапі дорослішання. 

Ігри вони полюбляють абсолютно різні. Наприклад, середній син Дмитро, якому шість років, грає в футбол. Вдома ми також цим займаємось, дивимось матчі, аналізуємо їх. Він ходить зі старшим братом на шахи. Влаштовуємо вдома шахові турніри. Тішусь, коли хлопці виграють у мене — усміхається Григорій.

Також граємо в настільні ігри, збираємо конструктори. Будуємо з ковдр та простирадл халабуди й там ховаємось від вигаданих динозаврів. Словом, моя творча фантазія допомагає під час розваг з дітьми.

Також разом часто виходимо на дитячий майданчик. Мене тішить, що хлопчики менше часу проводять в гаджетах, а більше спілкуються та взаємодіють з нами та один з одним. Ну і звісно, не забуваємо про виконання домашніх завдань, — каже зірковий татусь.

— Чим Ви найбільше любите розважатися з дітьми?

— Тато в очах дітей має бути експертом у всіх сферах, тож стараюсь долучатися до ігор по максимуму, — зізнається Григорій Решетнік та додає: нещодавно зі старшими синами відвідували картинг.

Іван вправно їздив і навіть встановлював рекорди!

Окрім цього, вибираємось в дитячі кімнати, стрибаємо на батутах, відвідуємо атракціони. Все це для того, аби хоч якось відривати малечу від тривожних подій, новин та забезпечувати дитинство. Адже наша родина від початку повномасштабної війни перебуває в Україні.

Дуже важливо працювати над психологічним станом дітей, — наголошує він.

Читати на тему

(Не)втрачене дитинство. Як психологічно підтримати дітей під час та після війни: ізраїльська система в українських реаліях

Як в Україні психологічно підтримуватимуть дітей під час та після війни, що запозичать з Ізраїлю та чи у всіх буде ПТСР.

— Наскільки ігри та спільний час з татом важливі для дітей?

— Батьки мають долучатися до інтересів дітей, проводити з ними час, говорити слова любові та підтримувати. А особливо в цей складний період. Тож закликаю родини єднатися, цікавитися справами та інтересами одне одного та малечі.

Я час від часу беру своїх дітей на знімальний майданчик. На своєму прикладі показую, що, окрім розваг, у житті є ще робота. Забезпечую синам абсолютно різний спектр емоцій, підтримую таланти та захоплення дітей.

В жодному разі не можна забороняти розвиватися в тому, що їм до вподоби, аби вони знайшли себе та стали незалежними особистостями.

Тому так, для мене важливо приділяти час дітям не лише колись там на спільному відпочинку, а щодня, — каже Решетнік.

— Згадуючи своє дитинство, можу сказати, що нам батьки трішки менше приділяли часу. Вони були зосереджені на роботі та фінансовому забезпеченні родини. Але я все одно відчував їхню любов, коли ми разом залишались вдома. Ми спілкувались, дивились телевізор.

А у свій вільний від навчання час, коли тато з мамою працювали, ми з іншими дітьми бавились у дворах, вигадували самі собі якісь заняття, десь лазили та бігали, грали в хованки, влаштовували лицарські турніри. Ці ігри часом практикую і зі своїми синами, — пригадує чоловік.

Мої батьки привчали мене до роботи, допомагати родині, бути корисним цьому світу. Ці цінності намагаюсь прищепити й своїм дітям. 

— Яку б пораду про батьківство дали для майбутніх татусів?

— Батьківство — це величезне щастя. І я можу лише привітати майбутніх татусів. Це нереальні відчуття, коли тебе обіймає твоя дитина, цілує, каже: “Татку, ти — найкращий!”.

Але також потрібно пам’ятати, що діти — це ще й велика відповідальність. Треба приділяти їм багато уваги, жити свідомо. Тож хочу побажати нашим чоловікам бути свідомими та відповідальними батьками.

Я отримую неймовірне задоволення, коли допомагаю дружині, готую щось для родини, міняю памперси. Не бійтеся народжувати дітей. Повірте, ви з ними будете ставати кращими, будете зростати, заряджатися новою енергією, відчувати крила за спиною. Діліться своєю любов’ю.

Чоловіки, так само як і жінки, не мають приховувати почуттів та емоцій. Бути ніжним та турботливим — це абсолютно нормально, — підсумовує Григорій Решетнік.

До того ж нині роль батька для дитини — важко переоцінити. Адже повномасштабне вторгнення внесло свої корективи, і це однозначно вплинуло на українські сім’ї. Ґрунтовно про це ми розповідали в нашому іншому матеріалі.