Понад 11 років російські окупанти відбирають домівки і все те, на що заробляли протягом життя наші люди. Мільйони українців пережили внутрішнє переміщення — втечу з рідного міста вглиб країни. Спершу був Крим, потім Донеччина та Луганщина.
Та цього ворогові виявилося замало, тож через роки до списку тих, кому довелося кинути все і тікати, аби вижити, додалися жителі Херсонської, Запорізької, Сумської та Харківської областей.
За останніми даними, які наводив міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін, в Україні нині налічується 4,4 млн внутрішніх переселенців — це ті, хто зареєстровані як ВПО. Також це дані станом на серпень 2025 року. Насправді ж тих, кому довелося залишити свої домівки і стати біженцем у власній країні, значно більше.
Та аби принаймні стати ВПО, потрібно як мінімум встигнути виїхати з домівки до російського наступу, або ж знайти спосіб вижити й вибратися з окупації живими. В Україні досі існують волонтерські організації, які допомагають із цим.
Виїзд — це надважка, довга й кропітка робота, яка потребує координації, бажання людей, безпеки й надзвичайної обачності. По суті, це операція з порятунку життя. А що відбувається після?
Чи можуть українці розв’язати свої проблеми самі? І чому за понад десятиліття війни і майже чотири роки повномасштабки досі є виклики в тому, як відновити документи й де розмістити людей? Розбиратимемося разом.
Що відбувається після порятунку з окупації
Аби дізнатися більше про те, що відбувається після повернення українців з окупації, Вікна-Новини звернулися до проекту Helping to Leave.
Організація допомагає евакуйовувати українців з лінії фронту та окупації, а також з питаннями людей, які виникають надалі — реінтеграцією, допомозі в отриманні гуманітарної допомоги та фінансової підтримки від NRC після перетину Волинського гумкоридору тощо.
За роки роботи вдалося надати допомогу понад 63 тисячам українців і евакуювати з тимчасово окупованих території України та Росії понад 21 тисячу людей.
Співголова проекту Helping to Leave Олена Губанова ділиться, що досі у питанні повернення українців на підконтрольні країні території є ряд нерозв’язаних питань. Ці проблеми тягнуться роками і ускладнюють адаптацію евакуйованих на нових місцях.
Спершу про основні потреби тих, хто повертається з лінії розмежування, окупації чи російської депортації. За словами Олени, найголовнішими потребами ВПО є такі:
- Житло.
- Робота.
- Документи.
Проблеми у поверненні українців на підконтрольні території з’являються від початку. Йдеться про банальну довідку ВПО, яку потрібно отримати, аби засвідчити статус того, що людина залишила свою домівку, втратила все і повернулася з окупації.
Особливо це велика проблема для людей, які жили на тимчасово окупованих територіях, але мають реєстрацію на території, підконтрольній уряду України, — пояснює Олена Губанова.
Фото: Getty Images
Є спосіб, який пришвидшує отримання статусу ВПО — це довідка про перетин гуманітарного коридору, яка надається якраз під час перетину. Проте проблеми існують і тут. З огляду на те що довідку видають не цілодобово, а в години роботи конкретного персоналу, отримати цей документ можуть не всі, хто проходить коридор.
На жаль, надається вона не цілодобово, а люди виходять щоденно та майже до третьої ночі, тому деякі з них просто не мають фізичної змоги її отримати.
Про що розповідають ті, хто вибрався з окупації
Олена ділиться, що за роки допомоги людям, чули тисячі історій про те, що коять російські окупанти на захоплених територіях, як ставляться до людей і які “порядки” наводять.
До слова, нещодавно я мала розмову з речницею ЦНС на псевдо Липа, яка поділилася, як українці в окупації продовжують боротьбу, і як росіяни сіють беззаконня.
Олена продовжує, що кожна підготовка евакуації з окупованих територій чи з РФ потребує повної довіри між людиною, яка попросила про допомогу, та координаторкою евакуації.
Ми намагаємося вибудувати довірливі відносини з нашими бенефіціарами, бо нам справді важливо знати багато нюансів, аби вибудувати найбезпечніший маршрут. На жаль, люди дійсно розповідають про затримування, катування тощо.
Після порятунку потреби людей моніторять не лише відразу, а й за певний час. За місяць координатори звертаються до ВПО знову, аби дізнатися, які проблеми лишилися незакритими в тих, хто повернувся на підконтрольну Україні територію. Часто саме під час таких розмов українці наважуються поділитись пережитим, коли мине час.
Попри все, ВПО не завжди можуть розповісти правду, адже бояться за рідних, близьких, друзів та сусідів, які лишаються в окупації чи цивільному полоні. До того ж бояться і за власну безпеку вже на підконтрольних територіях.
Допомога для ВПО і нерозв’язані десятиліттям проблеми
Після повернення та відновлення документів, людям часто потрібні й інші види допомоги: медична, психологічна та юридична. Саме тому громадські організації, які повертають українців з окупації чи депортації, мають теплі контакти й інших фондів — які саме таку допомогу і надають.
Та попри все, ділиться пані Олена, найбільшими проблемами людей, які повертаються з окупації на підконтрольні території, є такі:
- Відсутність житла, а надто — достатньої кількості транзитних центрів, де люди можуть перебути якийсь час (хоча б до 3 місяців).
Такі транзитні центри мають приймати людей усіх етнічностей та національностей, не розділяти людей на тих, хто може і не може себе самостійно обслуговувати тощо, а також на них — хто має документи і ні.
Найбільш гостро проблема з розміщенням стоїть для маломобільних людей, людей із інтелектуальними порушеннями, тих, хто втратив, або ніколи не мав українського паспорта, людей, які виїжджають з тваринами, — констатує Олена Губанова.
Фото: Getty Images
Аналогічні виклики стоять і перед тими, хто евакуйовується з лінії розмежування чи зони, яка стає небезпечною від російських ударів. Тисячі тих, кому немає куди йти, змушені їхати у транзитні центри на зовсім короткі терміни. Один з таких центрів був у Павлограді, та нині місто більше не може приймати біженців.
- Документ, який би замінив на певний час паспорт громадянина України. Такий тимчасовий документ сильно спростив би адаптацію та реінтеграцію тих, кого вдалося врятувати від окупації чи депортації.
Важливо, що такий документ має бути чинним до моменту отримання паспорта. Аби людина не отримувала відмов у поселенні, допомозі та пільгах, доки не зробила/відновила паспорт.
Крім усього, люди, що повертаються без документів, не можуть отримати не лише пільги й житло, а й медичну допомогу, вийти відразу на роботу, аби заробити на проживання в нових умовах, влаштуватися на навчання.
Нині без українського паспорта не можна оформити довідку ВПО, за якою отримуються всі подальші пільги й види допомоги. І це серйозна прогалина, що заважає порятунку людей.
В окремих випадках процес підтвердження особи може займати 1,5 року. Маємо і такий досвід, на жаль.
- Місця для людей з інвалідністю та маломобільністю.
Співголова Helping to Leave звертає увагу на те, що нині в Україні критично бракує місць у геріатричних відділеннях. Від держави потрібні ефективні та швидкі кроки, аби спростити повернення та реінтеграцію українців, які втратили все.
Вікна-Новини розповідали про нове будівництво житла для українців, які врятувалися з Маріуполя. В якому місті планують поселити маріупольців?
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!