Днями Президент США Джо Байден в інтерв’ю CNN заявив, що у розпал війни Україна не готова до членства в НАТО. Натомість Україні потрібно запропонувати раціональний шлях для вступу до Північноатлантичного Альянсу. Президент також запевнив, що США та союзники продовжать надавати необхідну підтримку Україні, аби зупинити російську агресію.
Директорка зі стратегії платформи Український Жіночий Конгрес Ірина Дробович вважає, що одним з інструментів підтримки України на цьому шляху є, зокрема, посилення дієвої участі жінок у секторі безпеки та оборони. Така участь, що ґрунтується на принципах Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 Жінки. Мир. Безпека, є частиною стратегії Північноатлантичного Альянсу. І розвиток цього напряму співпраці між Україною та НАТО є важливим інструментом для інтеграції України до Альянсу.
Сьогодні, коли в Україні триває війна за ідентичність, демократію та свободу, українські жінки здобувають власний досвід ведення бойових дій — 60 000 жінок служать у лавах Збройних сил України, з яких близько 5 000 щодня виконують бойові завдання на передовій. Досвід українських жінок на війні різноманітний — від освоєння систем Стугна, що ефективно ліквідовує російські танки, та розвитку аеророзвідки, до надання невідкладної допомоги в екіпажах парамедиків та висвітлювання подій у найгарячіших точках як військові кореспондентки.
Близько 8 000 жінок також служать у лавах Прикордонної служби. Жінки в складі підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій вирушають на місця трагедій після падіння російських ракет. Також забезпечують громадську безпеку як службовиці Національної поліції України – тут 27% 27% жінок. Мало того, жінки також становлять 2% від новоствореного підрозділу Гвардія наступу, що діє в Національній гвардії в межах Міністерства внутрішніх справ України й буде деокуповувати українські території.
На урядовому, громадському та експертному рівнях жінки також залучені до роботи над Планом дій з імплементації Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 Жінки. Мир. Безпека. Важливо, що Україна стала єдиною країною, що у 2016 році ухвалила Резолюцію 1325, перебуваючи у війні, а про амбіцію та наполегливість в реалізації цього Плану свідчить також те, що у 2022 році Україна переглянула цей План відповідно до обставин повномасштабної війни.
Участь жінок у військових діях та загалом у системі безпеки та оборони отримала більше можливостей, зокрема, завдяки багаторічній роботі парламентарів та уряду. Так, у 2018 році були внесені зміни до Закону №6109, які дозволили жінкам займати офіцерські посади, а з 2019 року жінки отримали можливість навчатись у військових ліцеях.
Важливою рушійною силою стала багаторічна адвокація, зокрема, на національній платформі Українського Жіночого Конгресу, аналітична діяльність та робота з місцевими організаціями, яку системно здійснює Український Жіночий Фонд, а також діяльність місцевих коаліцій з реалізації Плану дій 1325, що стали дієвими інструментами підтримки жінок у секторі безпеки та оборони.
Усі ці аргументи переконливо свідчать, що участь українських жінок у системі безпеки та оборони є, з одного боку, підтвердженням наміру України розвиватись і впроваджувати стандарти НАТО, а з іншого — унікальним досвідом та практичним знанням, що стане можливістю для наших союзників переймати нові навички та розвиватися самим у напрямку забезпечення безпеки, як того вимагають обставини XXI століття.
Властиво, що сьогодні такого досвіду не має жодна інша країна світу. Відтак, вкрай необхідно вже зараз системно осмислювати цей досвід і передавати його міжнародним партнерам, зокрема, членам Північноатлантичного Альянсу. І в цьому процесі можна виокремити декілька порад та практичних кроків.
Першим кроком для практичної підтримки є постійний національний та міжнародний діалог щодо успіхів, а також щодо викликів для жінок в системі безпеки та оборони. Адже проблеми з насильством в армії залишаються, як і “скляна стеля” для подальшого зростання та участі жінок в ухваленні рішень на службі, і все ще присутні сильні стереотипи щодо сприйняття жінок в армії.
Цей діалог є можливістю об’єднати зусилля національних органів влади та міжнародних партнерів з тим, аби спільно знаходити ефективні розв’язання проблем та пропонувати інструменти для їх імплементації.
Така діяльність, що є в межах мандату Офісу Віце-прем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, має координуватися Урядовою уповноваженою з гендерної політики у співпраці з Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством закордонних справ, а також за підтримки громадянського суспільства, ветеранського руху, а також міжнародних партнерів, серед яких найбільш помітну роль відіграє Структура ООН Жінки в Україні та Представництво НАТО в Україні.
Другим кроком для підтримки є дискусійні платформи, що вже працюють як доповнення до державних ініціатив, але використовують додаткові інструменти для залучення широкого кола стейкхолдерів – від громадського та експертного середовища до міжнародних партнерів, бізнесу та медіа – та з різних сторін обговорюють питання дієвої участі жінок у секторі безпеки та оборони.
Важливою у цьому контексті стала дискусія під час спеціальної події Українського Жіночого Конгресу у травні цього року, до якої, зокрема, долучилася Спеціальна представниця Генерального секретаря НАТО з питань Жінки. Мир. Безпека Ірен Феллін в рамках свого першого візиту до Києва після початку повномасштабної війни в Україні.
Три великі розмови під час дискусії порушували питання участі жінок у безпеці та обороні, досвід реагування на виклики безпеки, а також перспективи жіночого ветеранського руху в Україні.
Третім кроком є практична підтримка, зокрема, тренувальні програми для українських жінок під час міжнародних навчань. Такі програми вже здійснюються за підтримки Великобританії — у червні 2022 року була започаткована програма INTERFLEX за участю інструкторів іще дев’яти країн-партнерів: Фінляндії, Данії, Швеції, Норвегії, Австралії, Нової Зеландії, Литви, Канади, Нідерландів.
Це практична і видима підтримка участі жінок у Збройних силах, привернення уваги до їхнього внеску у систему оборони, а також можливість передавати напрацьований українськими військовослужбовицями досвід нашим союзникам. Така співпраця допоможе розробити інфраструктуру, що стане підтримкою для інтеграції України до Північноатлантичного Альянсу.
Четвертим кроком є практична співпраця з іноземними партнерами та приватними інвесторами. Їх варто заохочувати до підтримки жіночих ініціатив, як-то інвестування у розробку та пошиття військової форми, наприклад, на основі напрацювань ініціативи Arm Women Now, чи підтримка закладів, які надають психологічну допомогу ветеранкам, як, наприклад, це робить Центр психічного здоров’я та реабілітації Лісова поляна при Міністерстві охорони здоров’я України.
Ще один варіант підтримки — це надання мікрогрантів для ветеранського бізнесу в межах діяльності Українського ветеранського фонду чи Жіночого ветеранського руху, що стане частиною стійкості ветеранської спільноти та повернення до цивільного життя.
П’ятим кроком та ще одним важливим інструментом є національна та міжнародна адвокація, яка не лише допоможе розповісти Україні та світу про досвід українських жінок в секторі безпеки та оборони, але також стане можливістю для налагодження співпраці між жіночими та безпековими організаціями та ініціативами в Україні та закордоном.
Українські жіночі організації готові розповідати про природу війни та участь жінок у ній на впливових міжнародних майданчиках, та є надійними партнерами для налагодження практичної співпраці.
Напередодні Саміту в Вільнюсі, спільнота українських громадських та жіночих організацій привертала увагу до важливості прийняття України в НАТО.
Збройні сили України, частиною яких є українські жінки, довели свій професіоналізм, відповідність міжнародним стандартам та цінності, за які ведуть боротьбу. Різні групи українських жінок — у Збройних силах, в уряді, в громадянському суспільстві, в бізнесі та медіа — разом рухають участь жінок у секторі безпеки та оборони.
Спираючись на практичну співпрацю та підтримку українських жінок у секторі безпеки та оборони, будуть створені додаткові інструменти для практичного зближення України з НАТО. Виклики залишаються, але синергія та співпраця – це передумова для вступу України до Альянсу й гарантування кращої безпеки для всіх.
Раніше ми розповідали про виступ Президента України Володимира Зеленського 11 липня під час візиту у Вільнюс.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!