13-річний співак Денис Іваник нещодавно написав пісню Моя Україна про всі страждання, які український народ пережив через російську агресію. Слова та музику артист написав сам.
Він вірить у те, що в ці складні часи його потужна зброя — це творчість. Тому на світ з’явився трек з правдою про страшні реалії в Україні.
Виконавець розповів Катерині Гук, яким він бачить цей навчальний рік у воєнний час та які в нього творчі плани.
— Коли я був маленьким, ми жили недалеко від парку, де я дуже полюбляв гуляти. Особливо мені запам‘ятались наші вечірні прогулянки з батьками.
Коли ми виходили з дому, то брали морозиво і багато гуляли, доки не стемніло. У нашій сім’ї ми робили це дуже часто.
І зараз, хоч я і не живу там, досі приїжджаю в ці місця, щоб згадати веселі часи й наші вечірні прогулянки разом.
— Наш клас став дуже дружній. Якщо порівнювати з молодшими класами, то здається, ніби це зовсім різні діти. На мою думку, наше покоління однозначно змінила війна…
І ці зміни я бачу не тільки в собі, але й в моїх однолітках. Мабуть, ми в одну мить стали дорослішими та свідомішими.
Учителі завжди казали, що в нас один з найталановитіших класів, бо кожен має своє хобі. Хтось займається футболом, хтось — танцями, хтось — вокалом.
І це дуже круто, коли в тебе такий дружній клас і хороші однокласники.
— Зараз моя школа перебуває на очній формі навчання. Сподіваюсь, що так буде й на далі.
Інструктаж щодо евакуації під час повітряної тривоги нам провели ще в перші дні навчання, тому послідовність дій ми знаємо.
У разі повітряної тривоги вся школа спускається в укриття до відбою. Тож навчання цього року є нелегким.
На мою думку, скоро деякі школи перейдуть на дистанційне навчання через проблему з опалювальним сезоном. Якщо у школах не буде опалення, то буде багато відсутніх.
— Зараз у мене досить щільний графік, тому що в старшій школі навчання триває довше, ніж у молодших класах. Я намагаюсь поєднувати навчання зі співом так, щоб ще був час на відпочинок чи прогулянки з друзями.
Дуже багато часу йде на школу та вокал. Але я розумію, що це саморозвиток, самореалізація і це потрібно мені надалі.
Але зізнаюсь чесно, що в школі я не вивчаю ті предмети, які мені не знадобляться у житті та в кар‘єрі.
— Підтримка — це дуже крута мотивація рухатись уперед. Більшість учителів та однокласників знають про мою творчість та підтримують мене у цьому. Тому дякую їм за це.
— Цього року в мене досить багато цілей та планів. Дуже хотілось би, щоб якнайшвидше закінчилась війна та всі мої мрії реалізувались.
План на цей рік — продовжувати розвиватись у вокальній кар‘єрі, зокрема хочеться спробувати піти на уроки фортепіано. Оскільки я не граю на жодному з музичних інструментів, мені було б це цікаво та корисно.
А ще продовжувати творити українську музику і підтримувати Україну своїми піснями та концертами до закінчення російського вторгнення і надалі.
— Із самого дитинства я мрію побувати на телевізійних вокальних шоу. Коли я був малим, то завжди полюбляв дивитись по телевізору вокальні телепроекти й казав, що теж хочу туди.
Про дитяче Євробачення я знав давно і досі хочу взяти в ньому участь. Тож вірю, що мрія дитинства здійсниться і колись я побуваю на вокальних телешоу, зокрема і на Євробаченні.
— Чесно кажучи, я ніколи над цим не задумувався. Проте знаю, що на Євробачення потрібно йти з авторською піснею. Якби конкурс був після закінчення війни, то це б однозначно була пісня про перемогу України!
12-річний хлопчик грає на бандурі та передає кошти ЗСУ — саме так Тимофій наближає перемогу України. Читай зворушливу історію маленького героя.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!