Це граблі, на яких написане твоє прізвище: Василь Байдак про історію свого роду, тонкощі волонтерства і важливість донатів

Коли всередині вирували емоції, палала ненависть до ворога водночас з крижаним жахом від побачених терористичних дій окупантів, рятівним човном у цій безупинній бурі став гумор.

А ось його творцям довелось на певний час змінити амплуа та відкрити у собі нові приховані таланти. Так, гуморист Василь Байдак, який довгий час займався комедією абсурду, був змушений покинути цю нішу. Адже її тепер зайняли ворожі пропагандисти. Тож, щоб побороти їх та окупаційну армію, комік почав займатись волонтерством. А щоб підтримувати психологічний стан українців — повернувся до комедії спостереження.

Тепер гуморист не лише змальовує у своїх виступах складний психологічний портрет нації у війні, але й творить нове майбутнє, допомагаючи українським захисникам. Як йому це вдається та в чому ж тонкощі поєднання гумору та волонтерства — Василь Байдак розповів Вікнам в ексклюзивному інтерв’ю.

Читала про вас, що ви змалку займались танцями та й взагалі робили невеликі виступи вдома. Однак ви пам’ятаєте, яким був ваш перший виступ на публіку та з чим ви тоді виходили до глядача?

— Були такі пісні невеличкі, які просто співав пару рядків. Батьки дуже цим пишалися і записували на касету, або просили, щоб я це робив для гостей. Такі безкоштовні розваги.

Потім ще я пам’ятаю, якось вони мені подарували гітару, і я удавав, що граю на ній. Я щось співав на кшталт: “Згоріла хата, нема де спати”. Це, здається, перший був виступ.

Мабуть, мозок стер перші виступи, де я виходив повністю в зеленому костюмі з ріжками на голові. Можливо, було безліч страхів, що хтось зрозуміє, як я по-ідіотськи вдягнений. А у свідомому віці зараз вже цього немає.

А як ви зрозуміли, що вам подобається смішити людей?

— Пам’ятаю, як помітив відчуття, що ти щось робиш, і люди повністю у твоїй увазі. Тобто, ти якимись діями привертаєш увагу та викликаєш позитивні емоції. Можна просто взяти камінець і кинути в дядька, але ця увага в негативному ключі. Але якщо зробити щось смішне, то увага до тебе буде в позитивному ключі.

Думаю, це пов’язано з тим, що я в батьків єдиний син, і було дуже багато уваги та любові навколо мене. З самого дитинства увага була зі всіх боків. А потім ти отримуєш цю увагу тим, що робиш сам, і вона приблизно така сама, як тобі дарують батьки.

Часом помічаю, що деяких людей дуже добре об’єднує однакове почуття гумору, а якісь особливі жарти відсікають “не своїх” людей. Як ви вважаєте, як гумор впливає на формування зв’язків між людьми?

— Максимально впливає.

Є гарний вислів американського коміка про те, що життя занадто коротке, щоб витрачати його на людей, які не “викупають” приколів. 

Жарт може народжуватись спонтанно в будь-який момент. Але все одно він має за собою бекграунд твоєї ерудованості, твого погляду на світ. Ти можеш одразу одним жартом зрозуміти, чи людина толерантна, чи взагалі ні, чи вона добре освічена, чи ні.

Тому жарти дійсно дуже добре фільтрують людей, з якими ти хочеш бути поруч. І якщо людина сміється над твоїми жартами, вона автоматично приймає те, що ти сказав. Тобто, всі постулати, що заховані в жарті, вона прийняла, і для неї це стало смішним. Тому ти одразу чітко розумієш, що людина відчуває, і знає те саме, що й ти.

Думаєте, можна знайти своє кохання за одним, незрозумілим для інших, жартом?

— Якщо говорити з метафоричної точки зору, то так, звичайно. Але є в нас дуже гарні приклади, коли люди ходили до нас на вистави Горобчика, які максимально абсурдні були та сюрреалістичні.

У нас була одна пара, яка розпалась після цього. Здається, вона його запросила та дуже кайфувала від цієї вистави, а він нічого не зрозумів. І вони розійшлися, тому що зрозуміли, що буде важко.

А було декілька пар, які привели одне одного на ці вистави, сміялися разом і збагнули, що вони розуміють такий гумор. І вони навіть одружилися.

Тому, дійсно, гумор перевіряє дуже добре людей. Я не розумію, як ми б, наприклад, могли одружитися з дружиною, якби не викупали приколів. Це нереально.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Василь Байдак (@by_by_duck)

А ви з рідними схожі за почуттям гумору? Коли ви збираєтесь з родиною, хто перебирає на себе всю увагу та найбільше жартує?

— Сталось уже так, що батьки схожі зі мною гумором. Коли я був абсурді, то батьки спочатку не дуже розуміли. Казали, що не дуже смішно. Але потім почали розуміти. І я повернувся до комедії спостереження.

А взагалі у мене батьки супер позитивні й теж люблять жартувати. Якщо мама в ударі, то вона реально може раз за разом жартувати. Коли збираємось, і я можу жартувати.

Також ви розповідали, що намагались вивчити історію свого роду, але це було досить складно. Хоча вам вдалось дізнатись про те, як ваш дідусь пройшов фільтраційні табори. Як ви думаєте, як знання історії своєї родини допомагає не наступати на граблі “стосунків” з РФ? Адже у багатьох сім’ях знайдеться хоча б одна розповідь про те, як росіяни знущались з їхніх пращурів.

— Взагалі важливо знати свою історію. А особливо, коли це особисто твоя історія, коли ти розумієш, через що пройшли твої рідні. Це такі, досить особисті граблі.

Це граблі, на яких написане твоє прізвище, які ти носиш з собою. Це шишка, яка росте потім на лобі у всього покоління.

Мені здається, важливо знати, звідки ця шишка в тебе з’явилася, саме з дитинства. Хоча я дізнався свою історію взагалі не так давно, коли ми спілкувалися з батьком.

Що вас зараз надихає на боротьбу та безупинне волонтерство? Чи не історія про діда так надає сил?

— Здається, найкращий мотиватор — це реальність і концентрація на ній. Розуміння, що відбувається навколо саме зараз.

Це, мабуть, зараз найкращий мотиватор, коли розумієш, що в цей момент гинуть люди у боротьбі. Мабуть, це цинічно назвати мотиватором, але в такому світі живемо.

А твоє минуле, яке в тебе є, це дуже гарна база для того, щоб потім не робити ці помилки. Тому що твоя реальність теж стане минулим, а потім доєднається до минулого твого батька, дідусів.

І це все важливо — ось це минуле, яке перетворюється не просто у минуле, а в досвід. А досвід — це якраз те, що допомагає нам інтуїтивно потім у майбутньому виробляти правильну поведінку.

Уже маючи його, ти розумієш, що жодної співпраці з країною-агресоркою та росіянами взагалі не може бути. Цей досвід, я впевнений, буде допомагати, якщо ти не будеш закривати очі на нього.

У багатьох джерелах зазначається, що ви вже зібрали 8 млн гривень для захисників України. Можете трохи актуалізувати ці дані, скільки наразі вдалось зібрати для ЗСУ?

— Десь понад 20 мільйонів гривень.

Вас особисто ця цифра вражає?

— У мене вже повна професійна деформація. Інколи навіть на життя якось перекидається, і трошки стає страшно.

Війна — це супердорого.

Це максимально дорого. Усе дуже дороге. 

Коли ти з цим починаєш стикатися, розумієш, що ці мільйони, які ти збираєш, то це взагалі така максимальна дрібничка. Просто супердрібничка.

На жаль, не всі розуміють справжню ціну війни й те, скільки коштує певне обладнання.

Інколи ти можеш читати, що артисти повертаються з закордонних турів та розповідають, що зібрали там 300 000 грн. А вони там були три місяці. Ось тоді видно, що просто люди не стикаються з цим питанням. Для декого 300 тисяч — здається багато. Коли ти займаєшся зборами та читаєш ці новини, то розумієш, що цього мало.

Читати на тему

Гумор допомагає нашій нації! Історія харківського військового, який малює гумористичні комікси про війну

Розповідаємо історію військового, який малює комікси на фронті й заряджає позитивом побратимів.

А як ви взагалі почали волонтерити?

— Було відчуття того, що в тебе є ресурс, такий як твоя аудиторія, яка разом з тобою може допомогти війську. Тому що я не у війську, потрібно було шукати всі наявні можливості, які б могли допомогти на максимум використати свій ресурс.

Аудиторія — це якраз і був той ресурс спочатку. Дуже сильно боявся, бо бачив, як люди збирають кошти й не розумів, як це взагалі має бути, чи аудиторія має таку довіру до мене. Але я поступово почав і побачив, що є довіра, тому що я аудиторію ніколи не зраджував. Умовно, не брав якісь реклами, просто щоб витягувати кошти.

Я мав з ними прямий зв’язок, спілкувався, тому аудиторія повністю мені довіряла й все далі так і пішло. Був перший збір на бак апарати. Потім був збір на багі для Карпатської Січі. Там було 150 000 грн. Він закрився, здається, за дві чи три доби.

І потім ти розумієш, що можеш збирати. А вже якщо приходить це усвідомлення, то не робити цього — взагалі буде егоїстичний вчинок.

Зрозуміло, що важко, ти втомлюєшся, але потім відпочинемо. Хіба на передових позиціях є відпочинок? Ні! Тому поки тільки так.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Василь Байдак (@by_by_duck)

Ви думали, що можете теж опинитись на війні?

— Думав, звичайно. Я наразі роблю все можливе, щоб допомогти. Але якщо прийде час, то я піду. Хочу тільки спочатку десь із січня, може, піти вчитися працювати на дрончиках, щоб була якась уже база для того, щоб можна було працювати.

Потрібно бути зараз готовим. Це моя думка. Не варто думати, що, може, тебе це омине. Просто потрібне усвідомлення того, що зараз війна в країні.

Максимально логічним є один із варіантів розвитку подій для людини, що ти потрапляєш у військо. Це максимально логічно, як і потреба носити турнікети з собою.

Ми були на тренінгу Солом’янських котиків з критичних кровотеч. І там викладач запитав, у кого є турнікет з собою. Ніхто не відповів, бо ні в кого не було. Він сказав, що потрібно розуміти — країна у війні й кожного дня може бути приліт. Турнікет може врятувати або вас, або іншу людину, яка просто буде йти повз. Після цього я став носити турнікет.

Цей турнікет може тобі бути у пригоді, а може й ні. Але якщо знадобиться, то я хочу бути до цього готовий.

Аптечку беру, коли я десь їду. Особливо, коли з ЮНІСЕФ їдемо прифронтовими містами.

Ваше волонтерство без перебільшення можна назвати безупинним, адже після одного закритого збору починається інший. Розкажіть, будь ласка, як вам вдалось організувати музичний кліп для збору? Чия це була ідея?

— Кліп зі “Шмяк-Чвяк” — це не мій особисто збір, третьої ОШБр. Це вони придумали дуже багато колаборацій зробити, щоб закривати великі збори. Ми долучилися.

А взагалі ідея робити такі музичні якісь вставки, дописи, кліпи, то наша з дружиною. Просто сиділи, розмовляли, як це може виглядати. Так і прийшли до логічного висновку — робити те, що люди хотіли б репостити.

Це була хитра стратегія, але наша задача була швидко доставити по запиту бригади антидронову рушницю, тому це спрацювало.

Найголовніша хитрість у тому, що все вже створено до нас. Тобто, мотив, розміщення тексту на цьому мотиві, музикальне оформлення.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Василь Байдак (@by_by_duck)

Так, ми беремо хіти, а не створюємо свою музику. Фактично, ми робимо пародію, а вона чим гарна — тим, що вже, умовно, пісня Smack That у людей викликає емоції. Тому що під неї минули роки у школі. А тут збір, ще різні слова, а ще й кліп та актори. І все це в комплексі дає гарний результат.

А збір з Backstreet Boys був на різні потреби: від дронів до пікапів для різних бригад. Ідея бенду не моя, а Тимошенка і Кедра.

А як вдається організовувати такі зйомки для зборів?

— Ось буквально днями я у Twitter трішки скипів, бо деякі люди писали, що не розуміють, як це — війна на вулиці, а ми знімаємо такі крінжові (сленгове слово, яким позначають щось на кшталт іспанського сорому, — ред.) кліпи.

Писала нам дівчинка в коментарі, що цікаво, скільки ж ми за оренду автівки віддали грошей. Люди не усвідомлюють просто, що, по-перше, дуже багато людей в Україні мають ресурси.

Мій ресурс — це сценарист, актор, монтажер і режисер. Я віддаю це безкоштовно. Тобто, це робота, яку я роблю безкоштовно. А в когось є оренда автівок, як у чоловіка, який нам дав безкоштовно свою машину, бо це на збір. Також є парковка Гулівера. Якби це був комерційний клієнт, вони взяли б гроші за оренду. А оскільки це на ЗСУ, нам просто дали безкоштовно парковку для зйомок.

Ось з орендою техніки інакша штука, тому що вони дуже рідко віддають щось безкоштовно. Найчастіше вони можуть зробити знижку. Тоді ці витрати закриваються тими, хто придумав цей збір, тому що це наша робота і це, умовно, теж наш донат: час, ресурс і кошти.

Ми не будемо брати з донатних коштів. Це неправильно, тому що люди скидають чітко на збір.

Все, що навколо, закривається нами. У випадку з цим збором — це була тільки оренда. Її закрила Наті, якщо я не помиляюсь, повністю власним коштом.

У Backstreet Boys все працювало схоже. Ціну за оренду ми розбили між нами та закрили. А ось все інше, що там, це теж все безкоштовно дали.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Василь Байдак (@by_by_duck)

Як ви думаєте, чи буде такий момент, коли українці зможуть забути про збори? Адже нас після перемоги ще чекає чимало роботи.

Навіть коли збудеться мрія практично кожного українця і розвалиться країна-агресорка на 1000 дрібних частинок, все одно ми будемо продовжувати донатити.

Зараз у донатах в основному акцент на зброю. Ми розуміємо, що найважливіше — це зброя. Потім, я впевнений, нам все одно потрібно буде збирати прикордонникам на тепловізори чи на автівки. Ми ж не живемо у світі ілюзій, де кажуть, що все: перемога, війна скінчилася, і ми такі видихнули та пішли.

Звісно, буде йти зачистка, буде купа роботи. Плюс, максимально неймовірна кількість поранених, яким потрібно буде допомагати.

Була гарна фраза про те, що військові взяли відповідальність зараз, захищаючи вас. Тепер ви берете відповідальність за військового, який повертається в цивільний світ. 

Ця штука буде функціонувати у свідомих українців після перемоги.

Крім того, відбудова потім почнеться: шкіл, садочків, дитячих майданчиків, просто домівок людей, яких країна-агресорка знищувала повністю.

Я впевнений, що дуже великий відсоток відпаде українців, які, коли війна скінчиться, перестануть донатити. Водночас багато хто зрозуміє, що це просто переросте в благодійність.

Це потрібно приймати, як правило. Як у Великій Британії. У них там донатити — це звичайна система. Вони розуміють, що завжди є якась благодійність, куди можна направити свою частину коштів. І тоді в країні буде добре.

Читати на тему

Твоя гривня має значення! Скільки донатять українці у 2023 — результати найбільших фондів

Читай у нашому матеріалі, скільки коштів та на що донатять українці у 2023 році.

Однак, на жаль, вже у декого настав момент, коли людина думає, що можна не донатити. Ось це жахливо. Хтось скаже: не лізь в чужий карман. Так я не лізу, бо точно знаю, що якщо ви пишете про те, що ви перестаєте донати, то як мінімум, у вас є гроші на інтернет і час на те, щоб написати цю гидоту. Тоді витратьте їх якраз на те, щоб взяти одну, дві, три, чотири гривні та кинути на збір. І замовкнути.

Ми не кажемо про великі донати. Адже донатити має кожен. Зараз росте попит на збори, їх стає більше, а людей — ні. І задача кожного свідомого громадянина — це залучати якомога більшу кількість людей.

Не потрібно, щоб сума донатів від однієї людини збільшувалась. Необхідно, щоб кількість людей, які донатять, стала більшою.

Якщо ти називаєш себе свідомим українцем і ти почав донатити, а потім ти якимось чином перестав це робити, тому що десь бруківку кладуть, то, значить, і не був ти свідомим. Найімовірніше, ти просто лицеміриш стосовно себе та своєї свідомості.

Як на мене, прийняття цієї свідомості — воно безповоротне. Найімовірніше, вона може трансформуватися, але відкату назад, думаю, бути не може.

До речі, на вашу думку, як змінилась Україна за період повномасштабної війни та суспільство?

— По собі знаю, що я змінився. Тому я впевнений, що таких людей, як я, безліч. Але людей, які не змінилися, теж безліч.

Для когось повномасштабне вторгнення стало приводом підвищити розуміння цієї ситуації, яка вже з-під ніг вибиває свідомість. Так сталося, наприклад, зі мною. Але думаю, що цей удар для багатьох все одно не спрацював. Я впевнений, що стало якіснішим громадянське суспільство.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Elizaveta Sazonova (@elisazonova)

Які зміни хотілося б побачити ще?

— Та багато чого. Мінімально, почнімо з того, щоб люди російську музику перестали слухати. Бо я їхав у потязі зі Львова, і чую в сусідньому купе якийсь ремікс на пісню про “сєдую ночь”. І такий: “Та хай йому грець”.

Пізніше я побачив, що з купе вийшли двоє людей, які спілкуються чистою українською мовою. Вони були трошки напідпитку. Просто люди навіть не усвідомлюють, що роблять.

Це як мій родич, який дивився серіал російський. Я кажу, що не варто цього робити, бо він так монетизує цей серіал. І ця монетизація перетворюється у податки РФ, які стають кулями. І він зрозумів та сказав, що не буде більше цього робити.

Тому, мабуть, варто не завжди злитися, а просто давати собі й людям шанс пояснити.

Хотілося б для початку, щоб відмовились від усього російського. А якщо щось глобальне, то хочеться, щоб відсутня була корупція.

Ви говорили, що також їздили зі стенд-апом на передову. Як ви шукали ту спільну мову у гуморі із захисниками? Що ви особисто відчували, коли були з виступом там?

— Спершу чітко зазначимо, що це було двічі. Бо інколи таке враження складається, що є і не вилажу з виступів на передовій. Ми їздили з Антоном Тимошенком і Настею Зухвалою в рамках Культурного десанту один раз на Схід взимку. Ще один раз — на Південь.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Kolia Sierga (@thekolya)

Спільна мова з військовими є, була і буде, це 100%. Але коли поїхали на Схід вперше, то я чомусь думав, що треба щось показати про війну, що ми теж відчуваємо війну, у нас тут тривоги. Однак побачив, що це не дуже сприймається. Тому я вивів таку формулу, про яку вже говорив.

Мені здалось, у гуморі люди, які бачать війну очима кожного дня, не хочуть чути про війну. А люди, які не бачать війну, їм варто було б чути.

Тож потім, коли один раз уже були наступні виступи, я більше концентрував увагу на такому матеріалі, який не нагадує про війну, а нагадує про якісь моменти до повномасштабного вторгнення, якісь побутові проблеми, всілякі абсурдні приколи. І це набагато краще працює, тому що наша задача там — це розсмішити та відволікти.

Про що не можна жартувати під час війни? Версія Васі Байдака.

— Я не можу такого сказати. Такої формули не існує. Ця формула у кожного особисто своя.

Я скажу вам, що в жодному разі не можна жартувати ніяк про Маріуполь. Але ця формула не розповсюджується на тих, хто був у Маріуполі, хто був у той момент там, хто з цього пекла вийшов. Тому що вони жартують про це.

Це той досвід, який вони не пережили. Вони не створюють жарт. Вони не уявляють і не кажуть комусь, як поводитись. Ці люди там були, вони це пережили, відрефлексували, тому можуть жартувати на цю тему в будь-якому ключі, як захочуть. Тому що це їх власний досвід.

Зараз формула, яка буде максимально толерантною і максимально безпечною стосовно інших людей – просто не розповідати про теми, які ти не розумієш; ситуації, в яких ти сам не бував.

Тобто, коли в Нікополі ми потягом приїжджали та потрапили під артилерійський обстріл, який був недалеко, тоді розповідаю про це. До того я розповідати про артилерійські обстріли не міг.

Для чого, на вашу думку, гумор у часи війни?

— Зараз гумор виконує декілька задач. Перша — це зняття стресу. Ось такого переживання, як миша, яка їсть твої серце, душу, легені, печінку. І для того, щоб цю мишку прогнати звідти й тобі трішки стало легше, ти смієшся над чимось. Тоді воно стає вже не таким страшним. Це доведено і фільмом Чарлі Чапліна Диктатор.

Це доведено й в одному з фільмів про Гаррі Поттера, де герої виганяли щось страшне чимось смішним. І це доведено повномасштабним вторгненням, бо на початку нам варто було висміювати нашого ворога, Путіна, всіх цих ілюзорно страшних людей. Зараз це уже не працює.

Зараз навпаки потрібне усвідомлення того, що ворог стає сильнішим, розумнішим. Тому тут сміятись над тим, який він тупий, небезпечно для усіх нас.

Друге завдання: гумор допомагає, коли ти смієшся, відкривати такі дверцята у твою свідомість. Ти розповідаєш певні речі, які ти вважаєш за потрібне, для того, щоб мотивувати людей донатити та підтримувати армію.

І третя функція, яка зараз є у гумору під час повномасштабного вторгнення, — це великі кошти, які збираються. Тобто, стендап, який збирає різні форми імпровізації, просто виступи.

Читати на тему

Гумор як недорога психотерапія: комік Антон Тимошенко про роль жартів та реалізму в думках на війні

“Гумор — це такий варіант, щоб люди трошки повеселилися, відволіклися хоча б на годинку і мали сили, щоб далі працювати”, — говорить гуморист Антон Тимошенко.

У вас є особливий стиль у гуморі. Але так само він є у вас і в одязі. Вам доводиться вислуховувати від оточення чимало, зокрема про зачіску. Як вдається триматись на плаву та не зважати на такі підколи?

— Мене по-дитячому ці підколи роблять ще сильнішим і ще більше мотивують йти далі. Я за те, що людина має робити те, що вважає за потрібне, та виглядати, як вона хоче. Тому що це одна зі складових свободи.

Взагалі не розумію, коли людина може якось реагувати інакше через свою зовнішність, через те, як ти виглядаєш. Для мене це завжди була загадка. Я не розумію, чого я маю приходити кудись в костюмі. Бо якщо ти не в костюмі, то, значить, що?

Не розумію цього абсолютно. Одяг для мене просто як один з елементів самовираження. І все.

Здебільшого ось такі підколи поширені серед підлітків, які зараз можуть приходити на НеЛекції, де ви є НеЛектором. Розкажіть, будь ласка, як взагалі розпочалась робота з проектом та чому ви вирішили долучитись?

— Це такий довгий шлях. Є така громадська організація UMind. Вони співпрацюють з Олександром Педаном. Колись він мені написав, що робить для підлітків зустрічі з професіоналами, які розповідають про свою професію для того, щоб діти могли вже зараз обирати собі кар’єру.

Там програмісти були, лікарі, юристи. Він каже, що стендап — це теж професія, тому прийди та розкажи. Я розповів про свій досвід, а після цього мені запропонували вести саміт, де були Орландо Блум, Перша Леді.

Провів той вечір, і вони зі мною вже познайомились та сказали, що у мене має вийти бути ведучим “нелекцій” про мінну безпеку. НеЛекції — це проект ГО UMind та Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, який передбачає зустрічі з молоддю зі східних і південних областей, під час яких говорять про, зокрема, мінну безпеку, також про ментальне та фізичне здоров’я, протидію сексуальному насиллю.

У мене була травма після дитячого аніматорства (сміється, — ред.). Але я вирішив спробувати, чи зможу я. І зараз я провів вже десять заходів. Мені дуже подобається, тому що це 200 дітей чи 150 на заході, увагу яких треба тримати півтори години завдяки сценарію, який пропрацювали.

Діти та підлітки — це майбутнє нашої країни. Що ви побачили в їхніх очах?

Максимальна сміливість, яка базується на досвіді. Я думаю, що на цьому поколінні уже буде максимально важко корупціонерам.

Коли ми їздимо прифронтовими чи деокупованими територіями, то бачимо, що взагалі вони нічого не бояться. Вони тобі говорять все, як є. Вони сміливі.

Їхній досвід не завжди правильний, тому що вони знають, як це — жити на замінованій території. Тому їм потрібно розповідати про різні види мін, про які вони навіть і не могли чути.

Але я впевнений, що це покоління буде прям супер потужне.

Зрозуміло, що будуть якісь випадки, коли слухатимуть російську музику та не будуть розуміти, у чому проблема. Та багато саме таких, яких я побачив. І мені спокійніше.

Що для вас означає Україна?

Для мене Україна — це зараз 100% свобода. Це 100% воля. Це кохання. Чудові люди. І це неймовірна кількість різних видів фільтр-кави (сміється, — ред.).

---

Змінив фокус з улюбленої справи, щоб наближати перемогу України й Євген Волошенюк. Читай відверту історію актора, що покинув сцену і пішов на фронт.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.