Була єдина втіха — моя дитина. Історія Мар’яни Мамонової про вагітність у полоні, найстрашніші сни та материнство

Це був не перший раз, коли їй наснилось, що вона рятує свою дитину. Її донька ще не встигла народитись, але вже стільки пережила.

Мар’яна Мамонова дізналася про вагітність, коли навколо розгорталась повномасштабна війна. І поки палали маріупольські будинки та розсипались на друзки життя людей, всередині бойової медикині росло маленьке майбутнє України.

Історія Мар’яни Мамонової та її донечки, які разом пройшли оборону Маріуполя та ворожий полон в Оленівці, стала частиною спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері.

Спецпроект Мадонна. Життя триває є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей.

Читай та дивись більше історій у спецпроекті Мадонна. Життя триває.

Здавалось — усе закінчиться за кілька днів

До того як російські окупанти почали свій повномасштабний хід проти української свободи, Мар’яна Мамонова встигла побувати на чотирьох ротаціях. Служила начальницею медичної служби у морській піхоті. А життя у Маріуполі подарувало їй зустріч з коханим Василем — військовослужбовцем Нацгвардії.

Та війна, яка почала вирувати на повну в місті Марії наприкінці лютого 2022 року, не лише принесла у життя Мар’яни нові сенси й запустила процес переосмислення цінностей, але й подарувала надію на нове майбутнє — разом з дитиною.

Жінка до останнього не знала, хто в неї буде — хлопчик чи дівчинка. Тому ніжно усі наступні без перебільшення тяжкі місяці зверталась до животика “манюня”.

Ніхто не вірив, що може бути от саме так

Мар’яна встигла побувати на чотирьох ротаціях, але навіть уявити не могла, що може початись повномасштабна війна.

Спочатку мене охопив страх і я не вірила, — говорить жінка про 24 лютого.

Військова пригадує, що тоді між своїх побутувала думка, що, звісно, може бути період загострення, який закінчиться за день чи два-три. Однак коли полетіли перші ракети з моря та авіації, тоді прийшло розуміння, що все не просто так.

Звістка про те, що вона носить під серцем дитину, Мар’яну спершу теж налякала.

Напевно, на долю секунди у мене такий танок емоцій був. Страх, паніка, істерика та радість, щастя, тому що я не знала, що буде далі.

Майбутня мама сподівалася, що скоро прийде підмога. Та натомість її чекали оточення міста, життя у підземеллі, щоб урятуватись від ворожих обстрілів, та довготривалий полон.

Коханий чоловік Мар’яни Василь, що дізнався про вагітність дружини з короткого повідомлення, теж мав надію, що скоро його кохана буде поряд та зможе розповісти про дитину своїм рідним.

Однак йому самому довелося сповістити батьків дружини про очікування малюка, коли кохану знову не вдалось обміняти та повернути додому. Як пригадує Мар’яна, це сталось якраз на День матері.

Але якби мене запитали, чи я зробила б щось інакше, чи змінила б, то ні. Сталося так, як і мало бути. Я вважаю, що це був один з тих шансів, який дав мені вижити самій в Маріуполі.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Мар’яна Мамонова (@mariasha_mamonova)

Мар’яна після звістки про вагітність уже не виконувала тяжких фізичних робіт та намагалася підтримувати свій психологічний стан.

Я знала, що це єдина можливість урятувати свою вагітність. Тому пообіцяла собі, що не марнуватиму сили й не плакатиму. Це все, що я могла дати своїй дитині.

Коли побачили животик — почали ділитись їжею

Коли Мар’яна потрапила у полон, то її командир одразу попередив окупантів — вона вагітна.

— Мені сказали: “Не хвилюйся, бо за тиждень-два підеш на обмін. Ми ж не звірі якісь, щоб тримати вагітну жінку”. Нібито ніхто не знав, що робити зі мною. А потім перший обмін я не їду додому, другий та третій — а я не їду. Четвертий — я не їду.

А потім, зі слів Мар’яни, обміни взагалі зупинились. Поки животика не було видно, жінка намагалася нікому не говорити про свою вагітність. Та коли її стан став очевидним для інших дівчат, вони почали ділитися з нею своєю їжею, хлібом.

Кому були дозволені посилки, теж віддавали частину Мар’яні, адже були впевнені — для будь-якої людини того, що давали з їжі, було замало. Не те що для вагітної.

З боку конвоїрів якогось до мене поблажливого ставлення не було. До всіх однаково ставились.

Читати на тему

Як це — народжувати під ракетні удари? Олена Лунькова про виклики та роль матері під час війни

Яка роль матері під час війни? Що є найскладнішим для вагітної в укритті? Як жити з думкою про те, як маленьке дитя житиме у війну? Читай у нашому матеріалі.

Мене врятувала моя дитина

Які образи звучали на її адресу у полоні, Мар’яна не розповідає. Як і про те, як їй ставало сил триматися в умовах, що банально не відповідають Женевським конвенціям, а тим паче — для вагітної.

Військова лише пригадує, що їй було спокійніше від того, що її дитина з нею. Адже у деяких жінок, які були в полоні, їхню малечу забрали.

На той час у мене була єдина втіха — це моя дитина, яку в мене не забрали. І я тішилась тим, що не сама.

Зі своєю “манюнею” Мар’яна за нагоди намагалася говорити та розповідати їй, що у неї є дім та родина, а ще — наскільки її люблять тато та бабуся і як вони на неї чекають.

Мене рятувала моя дитина, тому що все, що мені було потрібно — це вона.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Мар’яна Мамонова (@mariasha_mamonova)

Просила відвезти до кордону — там заберуть

Напередодні вересневого великого обміну російські окупанти почали переконувати Мар’яну, що їй доведеться народжувати у полоні.

На той час її вже перевезли з Оленівки у Донецьку лікарню, куди деякі місцеві жінки принесли трохи одягу для малечі, у який колись вдягали своїх дітей. Волонтери також зібрали необхідні речі та памперси — усе, що було необхідно для новонародженої.

Та Мар’яна була впевнена у тому, що хоче народити вдома. Іншого варіанту навіть не розглядала.

Пам’ятаю, що я дуже плакала, тому що хотіла додому.

Говорила окупантам, щоб відвезли її до кордону, а там уже близькі самі заберуть. А натомість чула, що вона все одно військовополонена й так не можна зробити.

Якщо почну народжувати — не кажи нікому

— Я здогадувалась про те, що я вже їду на обмін, бо була на дев’ятому місяці вагітності та в іншу колонію перевозити мене не було сенсу. Хоча все ж таки страх був: обіцяли відвезти мене в Росію у колонію суворого режиму, де я не втечу, а дитинку мою заберуть.

Лише в літаку стало відомо, що Мар’яна їде на обмін. Однак повірити, що омріяне повернення нарешті стало реальністю, вдалось лише тоді, коли почав виднітись український кордон.

Цього так хочеться, але допоки не побачиш, не переконаєшся в цьому, ти не повіриш.

Найбільше боялась, що дорогою почнуться перейми й на якомусь із етапів перевезення її просто зупинять та повернуть у полон. Мар’яні ставили термін з 28 вересня по 2 жовтня, але майбутня мама просила свою малечу не народжуватись, поки не приїде додому.

У літаку Мар’яна попросила дівчину, яка сиділа поруч, щоб та мовчала, якщо почнуться перейми.

Якщо я буду народжувати, то ти не кажи. Буду терпіти, але поїду — я хочу додому.

Мусила звикати до всього

Після повернення додому часу на адаптацію практично не залишилось, оскільки Мар’яна народила свою донечку на четвертий день після обміну. Доводилося відновлюватись не лише після полону, але й після кесаревого розтину.

Мусила звикати до всього: до того, що вдома, що все добре, що у безпеці, що я мама моєї дитини, яка мене потребує.

— Це все так на мене навалилось, але я розуміла, що це все проходить і найскладніше вже позаду. Тобто це просто уроки, які треба вивчити, запам’ятати та користуватися.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Мар’яна Мамонова (@mariasha_mamonova)

Це були найстрашніші сни, які мені снилися

Коли Мар’яна говорить про зміну у ролі жінки під час повномасштабної війни, то однозначно згадує як про її силу та витривалість, так і вразливість. Адже мами з дітьми у пітьмі боїв за свободу стають найбільш незахищеними.

Мар’яна ділиться, що, на її думку, досить часто гинуть мами, які намагаються вберегти своїх малюків. І їй самій неодноразово в полоні снилося, як вона рятує свою дитину. І це були найстрашніші сни за її життя.

Однак додає, що все одно вважає, що вагітність — це велике щастя для жінки, навіть під час війни. А дитина — це найсвітліше, що може бути у житті. Тому й вважає, що вона попри все — щаслива людина.

— Я маю все, що потрібно: чоловіка, сім’ю, час, який можу провести з ними. У мене є все, чого більшість зараз не має, на жаль. Я зовсім по-іншому дивлюся на час, на цінності, на людей, які біля мене є.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Мар’яна Мамонова (@mariasha_mamonova)

Родині Мар’яни довелось пережити чимало, адже війна кардинально перевернула життя сім’ї.

—  Мої батьки знають, що таке невідомість під час війни. Вони знають, що таке втратити дитину. Тому що на певний час вони мене втратили. І вони знають, що таке безпорадність, що таке вірити та сподіватись на те, що все ж таки я повернуся живою.

Мені здається, мої батьки заплатили високу ціну, як і усі сім’ї, які чекають близьких та не знають, де вони. Але, на превеликий жаль, є сім’ї, які заплатили ще більшу ціну — це ті, які втратили доньку чи сина.

Мар’яна сподівається, що кожна сім’я, яка зустріне свою дитину з полону чи з війни, по-іншому сприйматиме сімейні цінності, стосунки та час проведений з разом. А ще навчиться цінувати та приймати людину такою, як вона є.

Не варто боятись

Жінкам, які сумніваються, чи хочуть мати дітей, Мар’яна радить не боятись, адже вважає материнство найкращим, що могло з нею статись. Роль мами відкриває жінку з іншого боку.

Материнство робить значно сильнішою, зібранішою, витривалішою.

А вже вагітним — бажає бути щасливими та навчитись насолоджуватись своїм станом. Бо токсикоз мине, а маленьке щастя залишиться поруч.

Читати на тему

Акушерка кладе на мене дитину і… за вікном вибух! Інтерв’ю з українкою про материнство під час війни

Ольга Шпачук, яка народила під час війни, поділилася своїм досвідом та розповіла про роль матері в сучасних реаліях.

— Повірте, бути вдома, мати чоловіка та можливість вийти погуляти, будучи вагітною, зайти в крамницю та купити те, що тобі хочеться з’їсти — це велике щастя.

Просто радійте і не зважайте на те, що інші говорять. Все буде добре.

А ще не потрібно боятись просити про допомогу в інших людей та говорити про те, що тобі складно.

Зрозуміло, що хтось під час повномасштабної війни почав закриватись у собі. Однак не потрібно забувати, що мами завжди потребують підтримки.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Мар’яна Мамонова (@mariasha_mamonova)

На думку Мар’яни, жінці самій дуже складно, тому не варто боятися просити допомоги. А людям не потрібно відвертатися, коли мами у них просять допомоги.

Ви знаєте, який у нас менталітет. Наші жінки самі до кінця намагатимуться впоратись. Тому якщо вони просять допомоги — це значить, що жінка дійсно її потребує.

---

Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!

А фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.

Діти не приходять до нас просто так — усе вчасно. У цьому впевнена й наступна героїня спецпроекту, яка попри посаду, небезпеку та блекаути наважилася на другу дитину під час війни. Читай історію військової психологині Вікторії Кравченко про вагітність під час війни.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!