Розповіді

Росіяни розстрілювали мирні мітинги, але Херсон продовжував чинити опір. Історія відважної українки.

До початку повномасштабного вторгнення Олег не мав справи з дронами, тому вчитись довелось вже на полі бою. Головне завдання — визначити позицію ворожих військ і знищити їх.

Він мені снився. Я бачив те місце, де я з ним розмовляв. Я питав, як так, що сталося? — згадує Іскандер про сни після смерті побратима.

Не знаю, на що вони розраховували, але з кожним їхнім вчинком і кожним новим днем я відчував ще більший негатив до росіян, — розповідає Дмитро, якого окупанти кинули в катівню.

Валентина Марджанішвілі — українка, яка вже 40 років проживає у Тбілісі. Вона розповіла про ставлення до українських біженців у Грузії.

З початком обстрілів мене посікло осколками та викинуло з броні бронетранспортера, — згадує Євген про один з найнебезпечніших моментів у його житті.

Читай історії чотирьох жінок, яких війна застала на останніх термінах вагітності або з немовлятами на руках.

Український військовий розповів про критичні моменти для життя під час війни та про те, як літав до Маріуполя.

Яків і Вова — хлопчики з Одещини. Їхня мама загинула на місці від обстрілу. Читай історію їхньої психологічної реабілітації.

Підприємець Віталій Шакало розповів, як він допомагав людям під час окупації.

Донеччанка Вероніка Кобзиста відкрила мілітарі-магазин попри гендерні стереотипи. Читай, як волонтерство переросло в бізнес.

“Круто, коли є можливість розгрузитись та просто поговорити, а психолог, що бігає під обстрілами в броніку, — ще той смішний чоловічок з оптимізмом”., — говорить Анастасія.