Под угрозой смерти всё равно помогали ВСУ — история о боли оккупации и пыток после освобождения Крещеновки

Під загрозою смерті ховали телефони, щоб було як передавати інформацію українським військовим. Так діяли жителі села Хрещенівка на півночі Херсонщини. Цей населений пункт росіяни окупували 10 березня. 

Спершу навіть обіцяли мешканцям, що не чіпатимуть їх, але вже за кілька тижнів у селі почалися перші арешти з тортурами. Загарбники організували штаб у місцевій школі. А особливо підозрілих мешканців відправляли до катівні у сусідній Біляївці.

Місцева жителька Тетяна Гончар згадує ті жахливі дні. Після того, як окупанти забрали у неї засоби зв’язку, до неї прийшла російська “контррозвідка”. Наголошувала, що Тетяна здає російські позиції.

Жінка й справді заховала один телефон і тримала зв’язок із сином, а той із ЗСУ.

Староста села Віктор Копиток розповідає: окупанти зайшли в село із настроєм, що їхня влада тут буде навіки. Чоловік намагався вивозити з села людей та повертатися з продуктами, бо магазини вже не працювали. Одного дня росіяни схопили Віктора.

— Я під’їжджаю до свого дому, він (окупант — ред.) наказав відкрити багажник.

Я відкриваю і в цей момент бачу, як він з рукава дістає військову шапку й кидає мені в багажник, — згадує він.

Старосту звинуватили у тому, що возив українських бійців. Його на три тижні кинули до погреба на “домашній арешт”. 

— Вони мене закривали в погребі, а на ніч вішали гранату. Серед них є якісь садисти, не знаю, як можна це назвати.., — розповідає Віктор, додаючи про свої тортури, під час яких загарбники смалили йому п’яти.

Після ротації окупантів Віктора відпустили, але з села почали зникати люди. 

Читать по теме

Цивилизация возвращается: как сейчас выглядит деоккупированный Святогорск

Разрушенная туристическая жемчужина Востока. Деоккупированный Святогорск возвращается к привычной жизни.

Житель Хрещенівки Андрій Топчій розповідає свою історію. Його російські військові забрали з дому, сказали, що треба поговорити. 

Привели в школу, ніч протримали та перевели до Біляївки. Там ми зрозуміли, що нас допитували працівники ФСБ, — розповідає він.

У тій катівні його та ще вісім чоловіків тримали майже три місяці. Андрій воліє не згадувати, як з нього знущалися. Повернувся додому незадовго до визволення. 

Під час окупації в селі жило 60 з 500 мешканців. Вони розповідають, як росіяни із жахом тікали, коли 1 жовтня наступали ЗСУ.

Раніше ми розповідали про звільнення Михайлівки на Херсонщині та як окупанти знущалися з людей.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!