Повільний ріст цін на продукти почався ще минулого року. На нього вплинула як пандемія, так і штучно створена Росією енергетична криза. З початком активних бойових дій на продовольчому ринку України з’явився суттєвий дефіцит, разом з цим зросли й ціни. В уряді навіть застосували непопулярну міру держрегулювання.
— Відбулося різке порушення логістичних ланок, суттєва зміна постачальників торговельних мереж.
Через бойові дії серйозні збитки понесли підприємства аграрного сектору.
Сумщина, Чернігівщина, Харківщина, Миколаївщина, Херсонщина, північ Київської області та Житомирська область припинили постачання аграрної продукції в супермаркети, хоча торговельні мережі мали сталі довгострокові угоди щодо постачань з підприємств, які знаходилися на цих територіях, — пояснює економіст Олег Пензин.
Експерти стверджують: за два місяці війни продукти у торговельних мережах подорожчали, майже як за один мирний рік. Хліб в середньому на 28%, картопля на 18%, цибуля на 25%, крупи на 10%, не рахуючи гречку, яка зросла на 27%, свинина — на 15%. Але змінився і попит.
— Структура споживання населення змінилася. Ми в мирний час їли інші продукти, ми їли більше фруктів та овочів. По дуже багатьох позиціях, наприклад молодих овочах, в цей час минулого року у нас вже був імпорт. Активно розвивалося парникове господарство.
Але зараз багато парників стоять. У зв’язку з дорогою вартістю енергоносіїв вони практично закриті. І, виходячи з добової температури, молоді овочі з’являться не раніше середини червня, — стверджує Пензин.
Одним з найважливіших факторів, що вплинув на зростання цін на продукти, стала криза на ринку палива, спричинена руйнуванням Кременчуцького НПЗ. Але й до цього понад рік ціни стримували за допомогою все того ж держрегулювання. Аж доки вони не перевищили навіть собівартість на гуртовому ринку.
— Гуртовий ринок став набагато дорожчий.
У нас же в цей час була суттєва нестача палива, яка постійно збільшувалася через високий попит, зокрема через посівну, що тривала довгий час.
— Але головним чином через те, що ми маємо нову систему постачання через західний кордон, тобто з країн ЄС, що набагато ускладнило ситуацію, — розповідає директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.
Наприкінці квітня Кабінет Міністрів таки підвищив торговельну надбавку на дизпаливо та бензин. АЗС встановили ліміти: не більше 5-10 літрів в одні руки. Спричинивши черги, дефіцит та спекулятивний зріст на деяких заправках, що таки підняли ціни всупереч законодавству, подекуди аж до 70 гривень за літр бензину та 60 гривень за дизпаливо.
Саме його використовують дрібні постачальники агропродукції. І на вартість їхньої продукції це впливає безпосередньо. Прогнозів щодо здешевлення пального — жодних, бо ціна на нафту росте в усьому світі.
— Сьогодні Україна взагалі є тим драйвером, який змінює структуру енергетичного ринку всієї планети. Ми бачимо, як масово країни відмовляються від російської нафти.
Понад 20 нафтопереробних концернів Європи уже відмовились від неї взагалі, але це означає, що вони купуватимуть іншу нафту. Вона буде дорогою, — констатує Куюн.
На здорожчання харчових продуктів безпосередньо вплинуло і блокування Росією наших портів. Молода картопля, яка з’являлася в супермаркетах у квітні й травні, йшла до нас саме морським шляхом з Єгипту. Нестачу ріпчастої цибулі можна було докупити в Узбекистані, буряк та капусту в Македонії. Свіжі томати завезти з сонячної Іспанії та Туреччини.
— У Туреччині зовсім інші погодні умови, ніж в Україні. У нас зараз можливе лише тепличне виробництво, а там значно вищі температури, тож фермери мають можливість вирощувати овочі без додаткового обігріву, їхня собівартість виходить значно нижча.
Коли їх привозили на великих кораблях, там і логістика коштувала копійки. Але якщо везуть автомобільним транспортом, то це як і менший обсяг, так і значно більші витрати на доставку, — стверджує аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Світлана Литвин.
Але проблеми з портами безпосередньо вплинули й на уповільнення експорту нашої продукції закордон. Тож те, що повинно було піти на експорт, лишилося в Україні й зараз з’являється на полицях магазинів вже за зниженими цінами. Наприклад, яйця та всі види м’яса.
— Хвилюватися про те, що зараз ціни дуже стрімко підуть вгору, підстав нема. Ми не можемо зараз налагодити наш експорт. Хоча намагаємося це зробити через альтернативні західні кордони, але їхня пропускна здатність у десять разів менша, ніж через порти.
Україна є великим виробником м’яса птиці, виробництво якого не можна зупинити, натиснувши на кнопку.
Є посаджена птиця, її потрібно догодувати до повного етапу і так далі. Через це з’явилася велика пропозиція. Відповідно, ціна також не зростатиме, — заспокоює Литвин.
Цього місяця з окупованих територій вперше надійшли тривожні новини. Російські окупанти крадуть українське зерно та вивозять його до окупованого Криму. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомила Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова.
— Частина збіжжя, яке окупанти вкрали в Україні, знаходиться в Середземному морі на суховантажах під прапором Росії. Найбільш ймовірна країна призначення вантажу — Сирія. Звідти контрабандою зерно може постачатися до інших країн Близького Сходу.
Таким чином військові РФ спустошили ангари в Пологах Запорізької області, в місті Енергодар, селищі Волохів Яр Харківської області та Малій Лепетисі, що на Херсонщині.
Точних підрахунків поки що експерти не мають, але стверджують: катастрофічної ситуації та дефіциту на неокупованих територіях через це не буде. Бо частина зерна все ж мала піти на експорт, а для себе ми маємо досить власних запасів. Те ж саме з олією з Пологівського олійноекстраційного заводу, яка теж призначалася іноземним партнерам.
— Дефіциту олії на нашому ринку не буде. Хоча Європа таки готується до цього через те, що її поставки з України практично зупинені.
Для власного фонду споживання ми маємо запасів на чотири-п’ять років, але не самої олії, а насіння соняшника.
Тож її можна виробити і, ймовірно, ціни на неї зростуть не критично, — розповідає Світлана Литвин.
Що до овочів, які окупанти теж вивозять зі сховищ Херсонської області, експерт стверджує — це минулий врожай. Нам же треба розраховувати на цьогорічний.
Головною особливістю нашого ринку є те, що 80-90% овочів вирощують приватні домогосподарства та невеликі підприємства, приміром, на Вінниччині, Житомирщині, Полтавщині, які протягом посівної кампанії цього року врахували ризики та суттєво збільшили власні насадження, подбавши про продовольчу безпеку країни.
Українці хвилюються, що можуть лишитися без грошей. Тож раніше провідний економіст Сергій Фурса розповів, чи буде дефолт та чи зможе Україна забезпечити пенсії та соцвиплати.