“Сама народиш!” Чи чують лікарі породіль та що не мають права робити

Я відчувала, що не можу народити. Дуже кричала. Просила: “Давайте кесарів”. А мені, як зараз памʼятаю: “Забуть це слово, сама народиш!”. Було дуже важко, води відійшли ще о третій ночі, а страждала я до 15 по обіді. Я ту ватку з нашатирем собі аж у ніс запихала, бо не відчувала вже запаху, втрачала свідомість…

Щороку мільйони жінок проходять через найважчий досвід у своєму житті — пологи. На щастя, медицина не стоїть на місці, жінкам пропонують різні варіанти, як можуть проходити пологи, аби процес був не таким болючим.

З 2017 року кількість народжених дітей стрімко зменшується. Особливо проблему посилила війна. У 2023 році спостерігався найменший показник народжуваності — 187 тис. дітей, що на 11% менше за попередній рік. А у 2024 народилося трохи більше ніж 176 600 тис. дітей — ще на 9% менше.

У суспільстві, де народжуваність щороку зменшується, питання комфорту та безпеки пологів набуває особливої гостроти.

Нещодавно Україна здригнулася від історії Олени Бойко: вона звинуватила одеських лікарів у смерті свого немовляти. Судові розгляди подібних справ можуть тривати роками: як от справа проти акушера-гінеколога, який неправильно розшифрував дані КТГ-моніторингу, через що несвоєчасно ухвалив рішення про кесарський розтин.

Немовля померло через 55 днів після народження, а розгляд справи тривав понад два роки.

Ми провели велику розмову з жінками, які поділилися своїм досвідом пологів, щоб з’ясувати, чи дійсно лікарі чують породіль.

Частина героїнь погодилася говорити анонімно, але відкрито свою історію розповіла відома кулінарка та кондитерка, Єлизавета Глінська.

“Нікому такого не побажаєш…”

З моменту трагедії у житті Єлизавети Глінської минуло майже 20 років. Але жінка й досі памʼятає день своїх перших пологів у Ялті.

Я маю з чим порівняти тепер, після других пологів у 2024 році. А тоді… мене ніхто не чув. Вважали, що я не в собі, — пригадує жінка.

Далі — пряма мова Єлизавети.

— Під час першої вагітності у мене постійно була загроза викидню. Я систематично здавала аналізи, приїздила до лікаря у платне відділення пологового на УЗД — робила їх частіше, ніж треба, бо переймалася.

Не знаю, чи дійсно мама має бути такою уважною, чи лікарі повинні більше виділяти увагу на пояснення… але той досвід вплинув і на моє ставлення до другої вагітності, над якою я “трусилася”.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Ліза Глінська Україна – це ми! (@lizaglinskaya)

О десятій вечора у мене почалися перейми, вийшла пробка. Ми одразу зателефонували до лікарки, яка мала приймати у мене пологи — вона була на чергуванні. Поїхали до лікарні негайно. Лікарка оглянула мене на стільці і зробила прокол, аби води вийшли.

Тоді ж поклала мені під язик першу пігулку. Я запитала, що це, а вона запевнила: “Це вітамінки для дитини, так треба”.

За години дві вона дала мені ще одну пігулку. Шийка матки розкривалась дуже повільно, а перейми посилювались. Вже близько четвертої-пʼятої ранку процес став зупинятися…

Лікарка розтягувала, бо розкриття зупинилося… це було так боляче. Дала мені третю пігулку. Об 11 ранку мені поставили крапельницю. А потім почалася блювота.

Я блювала згустками крові, розміром з черешню. Я кричала, а лікарка переконувала: черешень наїлася, от і блюю.

Потім мене перевели в іншу палату, лікарів зібралося навколо дуже багато. У дитинки вже стояла голова, вони сказали: треба народжувати.

На обличчя надягли маску, я відчула, як мене обдало гарячим — кров. Розрізали, виймали дитину щипцями. Вона не кричала. Це перше, що я запамʼятала.

А потім провалилася у сон. Коли прийшла до тями, побачила — всі руки у крові. Прибиральниця, яка поралася поруч, глянула на мене й сказала: “Дитинко, нікому такого не побажаєш”.

Я кілька разів ще провалювалася у сон і прокидалася. Коли перевели в іншу палату, прийшли лікарка, мій чоловік та батьки. І я на все життя запамʼятала, що тоді казала ця лікарка.

Це був хлопчик. У нього сталося обвиття голови і ручки, тобто через тіло. “Чим більше ти тужилася, тим більше душила його. Ми надіслали всі аналізи на перевірку, не хвилюйся: дитинка була здорова, просто задушилась. Таке трапляється. Але ти зможеш народити ще!”.

Ось так вона мені сказала.

Документи “загубилися” а відділення закрили

Наступного дня чоловік Єлизавети відвіз її додому. Ще за кілька днів та попросила його поїхати до пологового, щоб забрати всі її медичні висновки та документи.

Коли він приїхав, то побачив, що платне відділення пологового закрили на дезінфекцію. Документи їм так і не віддали — “загубилися”.

Тоді жінка думала про суд, але зрештою відмовилася від цієї ідеї. Вважала, що це не поверне їй дитину.

— Але зараз я розумію, що мені потрібно було це зробити, щоб ці люди, які винні, отримали покарання. Тоді я просто намагалася почати жити знову, — ділиться Єлизавета.

Читати на тему

Не оглянув, а вколов анальгетик: на Житомирщині дитина померла під час пологів

Під час пологів лікар ймовірно неналежно виконував свої обов’язки, що призвело до смерті дитини, кажуть в поліції та прокуратурі.

“Забуть за це слово — кесарів!”

Ірина (імʼя змінене на прохання героїні) народжувала у Черкасах у 2024. Пригадує: знала про всі етапи пологів, бо готувалася, відвідувала курси батьківства. Ці лекції вважає великою перевагою.

Дівчині діагностували маловоддя, також було одне обвиття дитини. Але лікарі заспокоювали: таке часто трапляється, тож нічого страшного.

— У мене води відійшли о третій ночі, я сказала чоловіку, що треба їхати до лікарні. Чергова лікарка оглянула мене і сказала чекати до ранку, бо треба зробити тест на води — у мене їх було дуже мало і лікарка не розуміла, чи дійсно це води, чи щось інше.

У мене вже був 38 або 39 тиждень, тобто по термінах — саме ПДП.

Близько сьомої я відчула легкі перейми. Але лікарка тоді сказала: “Якби це були перейми, воно б боліло”. О девʼятій прийшла перезмінка лікарів, мене оглянула інша гінекологиня і сказала вже переводити у пологову палату, бо я почала народжувати.

Через те що я довго лежала, часу колоти епідуральну анестезію вже не було. Я просила, але мені відмовили. Виходить, родовий процес почався о третій годині ночі, а народила я близько 16 години.

Перед початком акушерка-гінекологиня питала мене, чи знаю я, як будуть проходити пологи, я відповіла ствердно.

Я намагалася тужитися, але відчувала: не можу. І постійно просила про кесарський розтин, але мені відмовили. “Забуть це слово! Сама народиш!”.

Я дуже мучилася. Втрачала свідомість, дуже боліло. Ту ватку з нашатирем в носа пхала, запаху не відчувала. Мені казали, аби не кричала, бо сили втрачаю. Але було так боляче, я не могла не кричати…

Дитина не змогла сама народитися, мене різали. Вже наприкінці пологів у палаті було дуже багато медперсоналу, близько десяти осіб. Зашивали без анестезії — лідокаїном пирскали лиш.

Лікарка була зі мною, підказувала, ми ставали і так, і сяк… не знаю, як було в інших, та я не могла сприймати її слова через сильний біль. Я думала, що не народжу, помру там.

Мені не пояснили, чому не можна кесарів. Хоча потім сказали: в останній момент таки думали зробити це, але я народила.

“Чи чують жінку на пологах? Ні!”

Марія народжувала в Києві шість років тому. Зізнається: її досвід пологів залишив не найкращі спогади. Аби лікарі робили свою роботу, породіллі довелося наполягати.

— Я приїхала до пологового самостійно, але лікарі поставилися недбало і вказали мені на двері: “Дівчинко, якби у тебе відійшли води — ти б стояла вся мокра”. Після сліз і розмови з хлопцем, я наполягла на огляді. Лише після цього медики помітили початок пологової діяльності.

Зауважимо, що довгий безводний період загрожує здоров’ю немовляти, тож недбальство лікарів могло нести загрозу для життя дитини.

— Уважності й турботи я до себе не відчула. На жодному з етапів мені не пояснювали, що відбувається, які ліки вводять та навіщо.

У пологовій залі мене лишили сам на сам з КТГ (апарат, що вимірює серцебиття плоду). Якби сталась екстрена ситуація — кричати по лікарів довелося б на весь коридор.

Уже в процесі пологів мені механічним шляхом натиснули на сечовий міхур і випорожнили його, поставили там катетер. Через це наступного дня я відчувала біль у промежині. Медики нічого не пояснювали, зробили це так, ніби я якась безвольна істота.

Також ніхто не питав про бажану позу для пологів, не пропонував фітбол, не контролював пологову діяльність. Лише пару разів за шість-сім годин заходила акушерка.

Ставлення лікарів до породіль найчастіше — як до рутини. Я думаю, що це одна з найбільших проблем, тому що для жінки це особлива подія, яка стається один або два-три рази за життя. Сакральний процес — народження нової людини. Це надзвичайно важко і важливо.

І тому повага має бути присутня на кожному з етапів, так само як і пояснення, що відбувається, які дії ви зараз робите, як медики, що з тобою буде відбуватися далі.

Якщо мене спитають, чи чують жінку на пологах, то моя відповідь буде ні, — висновує Марія.

Вікна-новини також робили опитування у своїй спільноті. На жаль, подібні коментарі переважали.

“Зі мною жартували та підтримували”

На щастя, не без хороших історій. Анна народжувала у Львові. До того ж не платила нікому, пологи пройшла з черговою бригадою лікарів.

— У мене був гарний настрій і ніхто його, на щастя, не зіпсував мені. Лікарі все пояснили: що, куди й для чого будуть колоти, поговорили, навіть жартували зі мною.

У пологовій залі будо абсолютно все: мʼячі, вода, можна було навіть попросити джакузі набрати. Ніхто на мене не кричав, лікар постійно був поруч.

У мене немає скарг ані на лікарів, ані на умови та їжу. Все було чудово.

Лікар ще деякий час телефонував до мене, питав, чи все у нас добре, — пригадує Аня.

Читати на тему

”Відійшли води, народжую!” Які міфи про пологи з фільмів досі живуть в наших головах

Що не так з пологами в масовій культурі?

На що має право породілля: запитали в адвокатки

Пологи — складний та важливий процес для матері. В такому стані жінка не завжди може адекватно оцінити ситуацію чи зрозуміти, що щось йде не за планом.

Вікна звернулися до керівниці практики Медичного права у Приходько і партнери, адвокатки Ірини Ан із низкою запитань, аби розібратися: як породілля може убезпечити себе та свою дитину від ризиків та неприємностей.

— Які права має вагітна жінка і породілля в Україні згідно законодавством?

— Вагітна жінка — це в першу чергу пацієнтка, яка має низку прав. Це, зокрема, право на безпечну та якісну медичну допомогу.

Безпечність і якісність в нас визначається виключно по тому, чи дотримується лікар стандартів і протоколів надання такої допомоги, і відповідно, чи не нанесено діями лікаря шкоди здоров’ю пацієнтки та її дитини. Крім того, пацієнтка обов’язково має право на інформовану згоду.

Це означає, що лікар, проводячи будь-які процедури, в тому числі й ті, які пов’язані з пологами, має пояснити абсолютно всі ризики та що буде відбуватися на тих чи інших етапах, які можуть бути наслідки таких дій. Зокрема, це про застосування чи незастосування анестезії, проведення або непроведення кесарського розтину тощо.

Крім того, кожна особа має право повагу до гідності, конфіденційності і приватності.

Це стосується права на медичну таємницю, відсутності під час пологів інших осіб, крім партнера, якщо це партнерські пологи, медичного персоналу необхідного для надання медичної допомоги і лікаря. Інших осіб бути не може, крім того випадку, коли пацієнтка завчасно дала згоду на це.

Обов’язковою є повага до релігії і віросповідання. 

Пацієнтка сама обирає лікаря і медичний заклад, в якому їй надається допомога. Виняток — екстрений випадок.

Також важливо, що протоколом про проведення фізичних пологів передбачається, що лікарі і партнери, які присутні на пологах, роблять все, щоб жінці, яка знаходиться в пологах, було максимально комфортно. Це стосується застосування знеболення за проханням жінки з урахуванням всіх ризиків та добровільної інформованої згоди пацієнтки.

— Чи відрізняються обовʼязки медперсоналу в приватних та державних пологових будинках?

— Ні, з юридичного боку, і державні, і приватні заклади абсолютно рівні. Всі мають ліцензію Міністерства охорони здоров’я на надання медичних послуг і, відповідно, до них абсолютно рівні вимоги.

Різниця може бути тільки в рівні сервісу, який надає безпосередньо заклад.

Лікарі зобов’язані заповнити всі необхідні документи: прописати все, що було здійснено щодо новонародженого і, відповідно, надати батькам при виписці повну інформацію щодо стану здоров’я.

— Що таке добровільна інформована згода і чи може її підписати хтось з родичів?

— Перший момент — це безпосередньо письмовий документ. Є затверджена форма 003-6О на затвердження наказу МОЗ, яку просять підписати будь-кого пацієнта.

Там закріплені стандартизовані умови про ризики. Проте добровільна інформована згода є ширшою насправді. Просто підписання не завжди означає, що людина дійсно розуміє всі ризики і те, що буде відбуватися.

Медичні заклади, на жаль, закривають очі на належне та повне інформування і підписання цього документу саме в результаті інформування, а підписують документ “для галочки”, щоб до них не було питань. 

Навіть під час процесу пологів, якщо виникає не обговорена раніше ситуація й лікарю треба змінити погоджений з пацієнткою протокол ведення пологів, він має коротко й зрозуміло проговорити це і можливі наслідки, аби пацієнтка в моменті дала свою згоду, або ні.

Підписати документ може довірена особа, якщо вона була зазначена визначена початково в документації, як довірена особа або яка екстрений контакт, але базово — це має робити пацієнтка.

— Чи зобовʼязаний (-а) лікар (-ка) слухати прохання пацієнтки? Наприклад, про знеболення.

— Є декілька нюансів, які тут мають враховуватись. Побажання породіллі завжди є основним принципом, на якому ґрунтується МОЗ при визначенні протоколу.

Але тут важлива комунікація між лікарем (-кою) і пацієнткою, тому що є випадки, коли знеболення, наприклад, не спрацює, або коли на певному етапі воно може нашкодити як самій породіллі, так і дитині. І це може знати тільки лікар.

Виключно життєва загроза і екстрена допомога — це ті варіанти, де добровільна інформована згода не потрібна і лікар діє так, як це передбачено протоколом.

— Чому лікарі відмовляють у кесарському розтині?

— У нашій країні більш безпечними вважають природні пологи. Маємо враховувати, що кесарський розтин — це хірургічне втручання, а отже — більші ризики.

— Чого точно немає права робити медперсонал під час пологів?

— Жодних процедур без згоди самої пацієнтки, якщо вона при свідомості. Не мають права ігнорувати її побажання, наприклад, про присутність партнера, знеболення тощо.

Надмірне втручання та необґрунтовані маніпуляції — це явні порушення медичної етики та прав пацієнтки.

— Які документи має видати медперсонал жінці після пологів?

— Медична карта, виписка щодо дитини, довідка про народження.

— Що вважається лікарською помилкою?

— Лікарська помилка — це неналежне виконання стандартів медицини, наприклад: недбалість лікаря, відсутність інформованої згоди, неправильна постановка діагнозів або неправомірна відмова від надання допомоги.

Відповідальність за все це різниться: від дисциплінарної аж до кримінальної, залежно від важкості тих чи інших дій, вчинених лікарем або медперсоналом.

Відповідальність може нести і лікар, і лікарня.

— Якщо жінка підозрює, що була допущена лікарська помилка, куди вона має йти і які докази повинна надати?

— Перша за все треба зібрати всі медичні документи. Далі — звернутися до головного лікаря медзакладу зі скаргою, МОЗ або навіть Департаменту охорони здоровʼя місцевої влади зі скаргою на дії лікаря чи лікарні загалом. Крім того, пацієнтка має право звернутися до поліції.

Є можливість подати цивільний позов до суду з питанням відшкодування завданої шкоди, але при подачі цивільного позову до суду, обов’язок доведення цього завжди базово покладається безпосередньо на саму пацієнтку.

— Чи мають такі справи термін давності?

— На жаль, якщо ми говоримо про цивільні позови, то стандартний термін — три роки. Виняток — якщо це призвело до смерті пацієнта (-ки), тобто породіллі або дитини. 

Особа має право в будь-який момент звернутися зі скаргою до головного лікаря або МОЗ і вони зобов’язані надати відповідь на цю скаргу в тридцятиденний період за законом Про звернення громадян, або якщо треба більше часу, то збільшити його до 45 днів. 

— Як убезпечити себе і свою дитину перед пологами?

— Ретельно вибирайте лікаря та лікарню. За порадами рідних чи за відгуками. Також я раджу ще до того, як заключати ті чи інші договори і домовленості, поспілкуватися з лікарями, проговорити, чого хоче породілля, в якому форматі, який вид народження тощо.

Якщо лікарі не реагують на ваші побажання, або просто відмовляють — варто обдумати, чи хочете ви входити з ними у свої пологи. Так само якщо лікарі оперують застарілими рекомендаціями.

Також я раджу обирати партнерські пологи, адже ця людина буде при свідомості та зможе контролювати процес, — додає адвокатка Ірина Ан.

Раніше ми розповідали тобі, як підготуватися до партнерських пологів та що варто знати про цей процес обом партнерам: читай за посиланням.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!