Зі спаленим піаніно, смолоскипами та під музику. Як проходить прощання із загиблими воїнами у Збройних силах

Церемонія прощання з військовими — остання можливість віддати шану та відзначити заслуги наших захисників. До цієї справи ставляться з усією відповідальністю, як до можливості засвідчити свою глибоку вдячність та повагу. 

Звичаї прощання наповнюють особливим символізмом, а деякі з них є унікальними як для українського війська, так і для світу. Платформа пам’яті Меморіал розповіла про особливості церемонії прощання з українськими героями в різних військових формуваннях ЗСУ. 

З прольотом у небі та спаленням піаніно — як прощаються з бойовими пілотами

Прощання з бойовими пілотами відбувається на летовищі авіаційної частини, в якій служив полеглий. Про це розповідає начальник служби зв’язків з громадськістю 114-ї бригади тактичної авіації Роман Ющак. 

На прощання з військовими збирається весь колектив підрозділу. Під час церемонії у небі з’являється літак такого ж типу, на якому літав загиблий. 

На піаніно пишуть позивний пілота і бортовий номер його літака. Під час виконання мелодії на пам’ять про загиблого піаніно підпалюють — у пам’ять про побратима, який назавжди возз’єднався з небом.

Спалювати піаніно під час прощання з пілотами почали вже після початку повномасштабного вторгнення. Вперше це сталося у серпні 2023 року на вшанування пам’яті військового льотчика Владислава Савєльєва, який загинув під час виконання завдання на Донеччині 2 червня 2023 року.  

Unsplash

До початку вторгнення з авіаційних традицій був тільки проліт у небі. Але й великої кількості випадків загибелі пілотів не було. Коли Влад Савєльєв загинув, то піаніно спалили в Харкові на площі, — каже Роман Ющак. 

Першим цю традицію запозичив у американських колег під час навчання в країнах НАТО український пілот Андрій Пільщиков, більше відомий як Джус.

Декілька тижнів потому так само прощалися вже і з Джусом. Він загинув 25 серпня 2023 року на Житомирщині під час зіткнення навчально-бойових літаків.

Традиція спалювання піаніно склалася ще за часів Другої світової війни. Найімовірніше, такий звичай започаткували в Королівських військово-повітряних силах Великої Британії. 

За однією із версій, один із британських пілотів після повернення із завдань грав побратимам на піаніно. І коли він не повернувся, побратими вирішили зіграти його улюблену пісню і спалити музичний інструмент на згадку.

Зараз так прощаються з полеглими льотчиками й в країнах НАТО. А проліт літака відбувається і над кладовищем під час поховання. 

Unsplash

— Коли літак пролітає над церемонією прощання, захоплює дух. Це символічно для хлопців, які разом із загиблим стояли в строю і боронили країну. Вони розуміють, наскільки могутнім є їхній внесок у перемогу, — каже Роман Ющак.

Проте загалом традиції похорону в авіації такі ж, як в інших військах. Прапор з домовини передають родичам полеглого як символ держави, яку він оберігав. А під час виконання гімну лунають холості постріли салютної групи.

Читати на тему

Потрапляєш в зону чужої трагедії, і вона стає твоєю… Історії людей, які фотографують прощання з військовими

Фотографи, що знімають похорони військових, розповіли про свою роботу.

Прощання з військовими на лінії зіткнення у Карпатській Січі 

У 49-му окремому штурмовому батальйоні Карпатська Січ імені Олега Куцина із загиблими побратимами прощаються безпосередньо на лінії фронту. 

Традиція з’явилася в травні 2022 року. Заступник командира з питань морально-психологічного забезпечення батальйону Мар’ян Берездецький пояснює, що в умовах інтенсивних бойових дій загиблих багато, але поїхати до побратимів на похорон просто немає змоги.

— Загинув вояк на полі бою. Хто в нього буде вдома? Родина, яка фактично не знала, як він загинув, за яких умов. За час війни ми всі зріднилися, ми — як одна родина: ті, з ким він був безпосередньо в бою, спав пліч-о-пліч, спілкувався. Ця родина є дуже важливою, — каже він.

За його словами, їхній підрозділ — один із небагатьох, що організовує такі церемонії. Але від таких церемоній дедалі частіше відмовляються через складну безпекову ситуацію, адже відомі випадки ураження місць масового скупчення військовослужбовців під час похорон.  

Instagram

Однак заступник командира додає, що такі церемонії — мотивація для тих, хто воює. Думка про те, що побратимів ховають як справжніх героїв, додає сил, адже більшість з воїнів може загинути: 

Ми бачили жах відправки тіла, коли його в мішок кинули, повантажили та повезли. Ніде не достукалися, аби якось це змінити, і вирішили, що не можемо їх так відпускати. Тож почали робити прощання в межах підрозділу. Але ми завжди популяризуємо це в інших підрозділах, — говорить Мар’ян. 

Також у Карпатській Січі полеглих військових називають “небесними”, відмовляючись від бездушної радянської термінології “двохсотий”. Адже для росіян загиблі — лише цифри, а для українців — це особистості, пам’ять про яких ніколи не мине. 

Для прощання на лінії зіткнення домовляються з моргом, щоб отримати тіло, а саму церемонію проводять під музику. Тепер для цього є визначена пісня — Українське сонце зійшло гурту Kozak System. Її обрали самі бійці. 

Прощання з військовими проходить без відспівування — поки що підрозділ не має свого капелана. Перед тілом загиблого схиляють коліна побратими, лунає гасло “Герої не вмирають!”. Потім вдома воїна ховають за своїми звичаями. 

Instagram

Марян Берездецький говорить, що багато бійців наперед знають, як хотіли б бути похованими й передають свої побажання родичам. Він спілкується з військовими про ризики загибелі, цінності та вічність, щоб підготувати їх до усього.

— Є багато побратимів, які б мали за честь, якби у них на похованні лунала пісня З золотим левиком на рукаві, присвячена дивізії СС Галичина. Ми цінуємо цю пісню, бо розуміємо, що вони також були борцями за волю України. Частина вояків хоче бути похована як вікінги, коли тіло пливе по воді на плоті і його підпалюють стрілою, — додає заступник командира Карпатська Січ.

Для героїв, які за життя здобули славу, в Карпатській Січі існує традиція поховання з шаблями та за присутності білого коня. За цим козацьким звичаєм прощалися з Олегом Куциним на позивний Кум, колишнім командиром батальйону, який загинув 19 червня 2022 року в селі Вірнопілля на Харківщині. 

Олег Куцин завжди шанував традиції козаччини. Це було його бажання. Він хотів бути похованим як козак, — згадує Берездецький.

Читати на тему

”Найтяжче в цьому всьому — зустрітися очима з батьками”: волонтер місії На щиті про евакуацію тіл захисників

Як вивозять тіла українських бійців з фронту: відверта розмова з волонтером евакуаційної місії На щиті.

Смолоскипи, залпи та мечі — церемонія прощання у бригаді Азов 

Старший лейтенант Владислав Дутчак на позивний Доцент розповідає про традиції вшанування загиблих у бригаді Азов, що з’явилася у серпні 2014 року, коли підрозділ мав перші втрати.

Обов’язковими атрибутами прощання із загиблими військовими стали промова-реквієм, читання Молитви українського націоналіста та вигук: Полеглому герою української нації тричі Слава! — Слава! Слава! Слава!

Згодом додався оклик “Пам’ятаємо!” та відгук “Помстимося!”.

Потім до цих елементів додали смолоскипи, почесну варту та залпи з автоматів. Особливим церемоніалом є День мертвих — щорічна нічна містерія вшанування полеглих бійців Азову. Вперше вона відбулася у 2015 році у день осіннього сонцестояння в селі Урзуф Донецької області.

Спочатку це був марш зі смолоскипами та залпом. Потім насипали курган, встановили мечі. Ця композиція символізує доблесть воїнів, які загинули у бою, їхні мечі тепер назавжди у землі, яку вони захищали ціною свого життя. Ця містерія проводилася щороку, — говорить Владислав Дутчак.

Під час заходу азовці згадують усіх побратимів, які віддали життя в боротьбі за майбутнє України. Командир читає Молитву українського націоналіста. Потім хорунжий розпочинає процедуру перекликання загиблих бійців і поіменно називає полеглих. Оголошує позивний, боєць підіймає щит, на якому написане псевдо, підпалює смолоскип і відповідає: “В строю!”.

— Це підкреслює, що раз ти вже азовець, то смерть не може розлучити наше братство. Боєць переходить до небесного Азову і там уже чекає на всіх інших, — пояснює Дутчак.

Хорунжий також згадує, за яких обставин азовець віддав своє життя. Боєць із щитом проголошує: “Пам’ятаємо!” У відповідь стрій гукає: “Помстимося!”.

У цей час лунають автоматні залпи, прожектори розсікають пітьму, палахкотять смолоскипи, що символізує перемогу світла над мороком.

На церемонії присутні також родичі загиблих, бо вони теж є родиною Азову. Сім’ями загиблих опікується патронатна служба бригади, яка разом із хорунжою службою бере на себе значну частину організації поховання. Також хорунжа служба регулярно замінює прапори на могилах полеглих азовців.

З початком повномасштабного вторгнення проведення щорічного церемоніалу в традиційній формі стало неможливим, тож торік містерії пам’яті в обмеженому форматі проводили на місцях дислокації Азову.

В Азові встановлений церемоніал, який регулює військове поховання. Він пов’язаний із віросповіданням азовця.

— Якщо рідновір, то звісно ж, ми не будемо запрошувати священника. Якщо греко-католик, католик чи протестант, то церемоніал буде з капеланом. Загалом церемонія стандартна: вручення сім’ї загиблого складеного трикутником азовського прапора і шеврона, читання молитви, — говорить Владислав Дутчак. 

Ми також детальніше розповідали про обряди й традиції поховання воїнів в матеріалі.

Фото: скріншоти з відео АЗОВ / YouTube

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.