Чому цивільне життя може стати пасткою для ветеранів — пояснення психотерапевта та військового

Повномасштабна війна породила нові проблеми, з яким українському суспільству ще довгими роками доведеться уживатися. Адже бойові дії ранять не лише наші тіла, а й душі. Саме тому для багатьох військових закінчення фізичної війни не стане повною перемогою. 

Чому інколи військові відчувають свободу лише на фронті, а цивільне життя може стати пасткою, розповів психотерапевт та військовослужбовець ЗСУ Артем Осипян в інтерв’ю 24 каналу.

Чому війна “затягує”

Сам Артем Осипян близько семи місяців був на війні добровольцем, а тоді повернувся додому через втому. Він зазначає, що як доброволець не отримував ані належного забезпечення, ані зарплати, ані соціальних гарантій. Та вже за кілька місяців чоловік пішов до ЗСУ й продовжив воювати.

Сам військовий зазначає, що для нього війна стала, наче наркотиком. Він може бути корисним й у тилу, продовжувати свою роботу та допомагати людям у своїй сфері.

Однак щоразу його тягне на фронт. 

Кожен раз, коли ти вижив після обстрілу — це “наркотик”. Ти неймовірно гостро відчуваєш життя. Коли ти знищуєш ворога або навіть сприяєш цьому — це дуже сильно. Жоден успіх на роботі неможливо з цим порівняти. Це сильно, і це відчувається як найбільш важлива справа, яка зараз може бути.

— Цей комплекс відчуттів я і назвав наркотиком, бо ти стаєш залежним від відчуттів, які можна здобути лише на війні. 

Також як психотерапевт Артем Осипян тепер знає, чому військові перестають розуміти проблеми цивільного життя. 

— Постфронтове знецінення — це, мабуть, мій неологізм. Після фронту ти сприймаєш поняття “проблема” геть інакше, — каже чоловік та пояснює: коли цивільні кудись поспішають та дратуються, військовий згадує, як він поспішав на фронті від обстрілів. 

Таким чином явища та проблеми у цивільному житті стають не такими яскравими, якими були події на війні. 

Таке знецінення виникає на фоні порівняння двох світів: цивільного та воєнного.

Тому військові, що перебувають на фронті тривалий час, уже не сприймають тилове життя нормальним, таким, яким воно було до військового досвіду. 

Читати на тему

ПТСР буде не у всіх, а головне для військового — прийняття: детальний розбір про психіку тих, хто був на фронті

З якими проблемами стикаються військові після повернення додому та як із цим боротися.

Адаптація військових до тилового життя

Артем Осипян каже, що загалом є кілька кроків адаптації уже ветеранів до мирного життя. Часто перший крок може початися ще у військовій частині, коли твоя служба добігає кінця і ти вже не військовослужбовець, а ветеран.

— На цьому етапі вже варто думати про своє майбутнє. Чим хочеться займатися у цивільному житті. Це можуть бути й абстрактні плани, або й більш чіткі.

Наступним етапом є повернення додому, який проходить в декілька кроків. 

• Стабілізація: у цей час треба дати собі відпочити, думати над реалізацією планів та розібратися із бюрократичними питаннями, як от проходження ВЛК, МСЕК, оформлення пільг.
• Піклування про себе: як фізичне, так і психологічне. Варто пам’ятати та розуміти, що з психотерапевтом повернутися до цивільного життя буде простіше.
• Самореалізація: військо — це геть інша форма життя, яку важко потім інтегрувати у цивільне існування. Тож варто виділити час на пошуки себе у новій справі чи повернення до попередньої роботи.
• Також варто не забувати й про друзів, що не були дотичними до війни. Це теж допоможе.

Читати на тему

”Мені соромно. Як спілкуватися з військовими, щоб зберегти стосунки?”

Кілька порад для цивільних, як спілкуватися з військовими.

Важким кроком для кожного/(-ої) військового чи військової є повернення до цивільного життя в час, коли побратими та посестри ще воюють та продовжують гинути. 

Усе це може провокувати відчуття провини, що ти “не з ними”. Це непросто. Дуже непросто, — каже Артем Осипян.

Також існує великий ризик того, що людині доведеться йти на домовленості із власною совістю. Особливо це відбувається в моменти, коли свій найсильніший досвід ти пережив/(-ла) на війні, і рутинні завдання вдома уже не викликають захоплення.

— Адже на війні завжди є відчуття братерства, героїзму. Зокрема через це багато цивільних, а особливо чоловіки, відчувають провину або почуваються неповноцінними, бо все зараз гуде ідеєю, що справжнє місце — на війні, — зазначає психотерапевт та військовий.

Як створити сприятливу атмосферу адаптації для військових тим, хто чекає їх удома, ми писали в нашому іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!