Українська нація — незламна. А її діти — приклад неймовірної мужності. 13-річний саксофоніст Сінезій Горбовський з Генічеська разом із батьками, братами та сестрами виїжджали з окупованої Херсонщини. Аби підняти бойовий дух українців, які також тікали від російських військових, хлопець заграв на саксофоні українських пісень прямо на окупаційному блокпості.
Сам хлопець зізнається: коли грав, то не відчував страху.
— Коли я вийшов — стало страшно. Але коли вже грав, то більш концентрувався на тому, щоб гарно зіграти, щоб пасаж гарно звучав.
Я не дивився, є поряд військові чи ні.
Сінезій — найстарший з п’ятьох дітей у родині. Його батько — священник православної церкви України.
На Арабатській стрілці в отця Олега була парафія. Невеличка, але для Генічеська це був майже подвиг. Бо церква на самісінькому кордоні з тимчасово окупованим Кримом. Олег Горбовський розповідає, що був єдиним священником УПЦ на все ОТГ.
— Я єдиний священник ПЦУ на території Генічеської ОТГ. Така ми патріотична сім’я. Працював я по службі із військовими на Арабатській стрілці.
Вже під час окупації в березні чоловік ходив на проукраїнські мітинги. Спочатку колаборанти та росіяни трималися спокійно. Потім почалися репресії.
Репресії були в стилі НКВД у підвалах. Така ж історія і з училищем №17, де вони зараз знаходяться.
Я знаю, що з Арабатської стрілки було багато людей викрадено. Когось звільнили самі. А хтось так і залишився невідомо де.
Життя у Генічеську, каже Олег, щодня ставало нестерпним. Жодних “зелених коридорів” з міста не було. Тож після двох місяців окупації херсонці почали самі збиратися у групи та формувати евакуаційні колони.
— Ось ти їдеш сам дорогою — а тебе взяли й розстріляли. А так їде колона — інша ситуація.
Формували колони аби бути разом і не залишитися десь в полі на самоті. Так було безпечніше.
В родині Горбовських автівки немає, тож довелося шукати перевізника. За кожного члена сім’ї довелось заплатити п’ять тисяч гривень. Скільки проїхали ворожих блокпостів — чоловік і не рахував.
— Там діти маленькі їхали. Багато людей з інвалідністю виїжджало. Було багато немовлят, які постійно плакали. Люди з важким тягарем на серці там знаходяться.
Аби трохи заспокоїти людей, батько попросив сина заграти на саксофоні, який купили за два тижні до початку російської агресії. Хлопчик лише три роки як опановує інструмент, але від такого імпровізованого концерту люди були у захваті. Аж надто — коли почули мелодії з українських пісень.
Підходили й питали, чи буду грати завтра. Звісно, я грав.
Нині родина оселилась в Івано-Франківську. Тут Сінезій вже готує свій музичний благодійний тур Україною.
Від Києва — до Вінниці, а далі до Ужгорода. Точно буду у цих містах і ще приміські селища відвідаю.
Це буде благодійний тур, а всі зароблені гроші підуть у фонд Притули. На Байрактари чи щось інше.
Хлопець планує заграти й нашим пораненим бійцям, що перебувають у шпиталях. А фінальний концерт наприкінці літа відбудеться на одній зі станцій київського метро.
Раніше ми розповідали тобі про жінку, яка рятувала з-під Херсона уже мертве тіло свого сина — історія вражає.
А ще, підпишись на наш Telegram, аби бути в курсі всіх подій!