Узяв на себе командування і вивів бійців з облоги. Історія бойового офіцера Олега Овчарука

Бойовий офіцер Олег Овчарук, командир роти 244 батальйону тероборони ЗСУ розповів про те, як починався його шлях військового та як проходили бої на Сході України.

Про початок служби

У цивільному житті Олег був бізнесменом і до військової справи не мав безпосереднього стосунку. Однак з початком повномасштабної війни він долучився до Київської територіальної оборони, отримав зброю та став на захист країни.

Десь у травні 2022 року почали говорити, що деякі батальйони ТРО вже воюють по всіх фронтах, а вже у 20-х числах червня отримали бойове розпорядження на Бахмутський напрямок.

Про перші бої на Лисичанському НПЗ

Спочатку взвод Олег потрапив в Лисичанський НПЗ. Олег був командиром 3-го взводу у своїй роті.

— Ми потрапили одразу в підпорядкування до 24-ї бригади, це львівські хлопці.

Вони тільки прибули на тилову базу, це була приблизно сьома вечора, та розклались, а о першій годині ночі вже приїхали забирати хлопців на позиції.

Командир роти вирішив повести перший взвод та половину другого взводу до позицій біля Лисичанського НПЗ. Проте через два дні стало зрозуміло, що зв’язок з командиром втрачено, а самого його взяли у полон.

Отримавши інформацію про оточення наших військ, Олег вирішив взяти на себе відповідальність і організувати допомогу. Разом зі своїм взводом, він вирушив на допомогу побратимам, що перебували в оточенні.

О шостій ранку ми туди заїхали, і саме почався обстріл Лисичанського НПЗ. Потім було ухвалено рішення розпочати евакуацію з цього заводу.

— Я хлопців всіх вивів, і потім надійшла команда від 24 бригади: взяти 20 людей і встати в посадку біля Лисичанського НПЗ, перекрити дорогу росіянам, якщо будуть наші виходити звідти. Вони розраховували, що йдуть туди на день, однак вийшло так, що залишились наші бійці там на два тижні й перший час були без нічого.

Тоді ж поранення дістав командир 24 ОМБр, тож Олег знову взяв на себе командування. Він вивів бійців 24 бригади, а його підрозділ попросили ще на один день зайти на НПЗ.  

Під час цієї операції у підрозділі Олега був перший поранений. Вони вночі відстояли на позиціях і мали виходити удень, оскільки сусідній підрозділ готував відступ, копаючи задні позиції.

Читати на тему

Жити залишалося 17 хвилин… Історія полеглого льотчика Су-25 Владислава Рикова

Коли Владу було шість, бандити вбили всю його сім’ю. Невдовзі він стане жахом для окупантів, але віддасть своє життя…

Зранку їх розбудив танк, який виїхав прямо з території Лисичанського НПЗ. Власне, таким був перший бій підрозділу Олега. Тоді командир 24 ОМБр ще раз дістав поранення. Олег зібрав свою та його групи, і вони отримали команду відходити.

Хлопці тоді з оточення вийшли всі. Однак сказали, що втратили ротного. І зараз не знають, де він.

Перші зіткнення з вагнерівцями

Після отримання нового бойового розпорядження, підрозділ Олега перемістився до Берестового, де розташувалися біля каналу неподалік від самого населеного пункту.

На цей момент Олег вже був командиром роти. Це була фактично друга лінія оборони. Звідти вони могли спостерігати за боями за Берестове, оскільки їхня позиція була на горі. Попри регулярні обстріли, Олег вважає, що два тижні вони простояли там відносно спокійно.

Зміна обстановки настала з приходом 16 батальйону 58 бригади, що змінив 24-ту бригаду. Після цього почалися перші зіткнення з військами ПВК Вагнер.

Однак такі бої на другорядних позиціях були швидше винятком, адже фактично весь час рота Олега стояла на нульових та перших позиціях.

Раніше ми розповідали, як штурмовики ГУР на межі життя звільняли острів на Херсонщині.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.