Йому назавжди 22 роки: історія азовця на псевдо Хірург, який героїчно боронив Маріуполь

У Києві попрощалися з воїном полку Азов Віталієм Харчуком на псевдо Хірург. Він загинув у пекельних боях за Маріуполь. Був сержантом, командиром відділення, не раз рятував побратимів.

Історія героя, якому назавжди 22 роки, кардинально змінилась у 2014 році. Тоді парубок вперше дізнався, що таке війна та чітко вирішив, що має боронити Україну.

У 18 років Віталій Харчук пішов служити. Рвався на фронт гнати окупантів зі Сходу.

Його друг Юрій розповідає, що не розумів та питав у Віталія, навіщо він туди їде. Натомість хлопець запитав, чи все добре. Почувши ствердну відповідь, сказав, що хоче, щоб і надалі у його близьких все було добре.

Я пам’ятаю цю фразу і те, наскільки це була світла та сильна людина, — на цих словах емоції та сльози переповнюють Юрія.

Завжди усміхнений, спокійний та цілеспрямований — це про Віталія кажуть усі його друзі та знайомі.

Ще один його друг Олександр розповідає, що парубок настільки хотів служити в Азові, що попри проблеми із зором, його здорова впертість дала можливість потрапити йому в полк. Він надзвичайно пишався своєю службою.

Коли почалась повномасштабна війна, Віталій разом із побратимами знаходились під Маріуполем. Та знову попри всі складнощі, він не говорив нічого своїй мамі, окрім того, що все буде добре. Про те, який син герой, жінка дізналась уже від побратимів.

Хлопці писали, що він понад три танки знищив з Javelin. Він не боявся, вибігав та стріляв по них. Якби він цього не робив, загинуло б значно більше людей.

Читати на тему

Про оточення Маріуполя, битви за місто, вихід з Азовсталі та повернення з полону — історія танкіста з полку Азов

Український військовий розповів про те, що відбувалося у Маріуполі, та російський полон.

Востаннє Віталій телефонував 20 березня. Потім зв’язок обірвався, але мама вірила, що син живий. Постійно думала, що  наші хлопці десь ховаються.

Молились, що нехай вже буде в полоні. Можливо, хоч якось виживе.

Та на початку серпня справдилося найгірше. Віталія знайшли у Дніпрі, він був похований як невідомий солдат. Впізнати його вдалось тільки за татуюванням. Тепер через півроку після смерті мама може попрощатись зі своїм сином.

Багато побратимів Віталія загинули в пекельних боях за Маріуполь або потрапили в полон. Його друга Дмитра під час останнього обміну звільнили.

Боєць розповідає, що Віталій був надійним побратимом, ніколи не боявся та з посмішкою й впевненістю йшов у бій. А ще завжди вірив — Україна переможе. І наближав цю перемогу до останнього.

Однак життя перемагає смерть, а на зміну одним героям народжуються інші. Читай історію Мар’яни Мамонової, яку нещодавно звільнили з полону і вже вдома народила своє дитя.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!