До цього звикнути неможливо, потрібно просто жити. Історія Павла Бая, який втратив ногу на війні

До повномасштабного вторгнення він був батьком та будівельником, а після — став ще й захисником та сапером. Це історія 42-річного дніпрянина Павла Бая. 

Спершу працював на Запорізькому напрямку — охороняв інфраструктурні об’єкти, а потім зголосився стати сапером. Разом з побратимами він пройшов практично всю Херсонську область, але на одному з розмінувань дістав важке поранення та ампутацію ноги.

Міна розірвалася просто у ногах: історія сапера Павла Бая

Павло розповідає, його війна розпочалася 24 лютого 2022. Він прийшов на роботу, а на дверях висів замок. В одному з реабілітаційних центрів Дніпра він розповідає, як змінилося його життя півтора року тому.

На третій день повномасштабної війни він поїхав провідати маму, а звідти відразу пішов у військо. Зустрів знайомих, які йшли у військкомат, вирішив — піде з ними.

Подзвонив дружині, сказав, аби вона зібрала мої речі. І що я йду на війну.

Павло каже: хотів захищати рідну землю, та військового досвіду не мав. Тому мобілізуватися був готовий будь-куди. Під час першої стрільби з інструкторами його хвалили. Він потрапив до Державної спецслужби транспорту. Охороняв об’єкти інфраструктури на Запорізькому напрямку.

За кілька місяців йому запропонували піти у сапери, він зрадів та погодився. Павло разом з побратимами розміновував Херсонщину. Таких руйнувань ніколи в житті не бачив.

— Коли ми вперше заїхали у Високопілля, я втратив дар мови. Там було цілковите замінування. Туди навіть не можна було пройти.

Читати на тему

Міномети були червоними від роботи! Боєць Монах про штурми росіян та чого не вистачає нашому війську

Читай, якою є найбільша проблема наших захисників на фронті.

За півроку йому з напарниками вдалося розмінувати десятки сіл. Павло втратив кількох побратимів, а у квітні ледь і сам не загинув поблизу річки Інгулець у селищі Калинівське. Він металошукачем знайшов чеку від міни. Вона розірвалася у нього в ногах.

Чоловік втратив праву стопу. Командир відділення наклав турнікет. У лікарні потім з’ясували — постраждала ще й ліва нога та інші органи. Робили пересадку шкіри. Кілька місяців, як Павло на протезі. Часом він забував, що не має ноги і падав.

Багато хто питає, чи я звик до протеза. До цього звикнути неможливо. З цим потрібно просто жити.

Нині Павло вже може кататися на велосипеді, керувати авто. Найбільшою втіхою він називає родину — дружину та двох доньок. Після завершення лікування Павло хоче працювати помічником для військових, які втратили кінцівки. Щоб вони якнайшвидше проходили реабілітацію.

Раніше ми розповідали історію бійця Лиса, який опанував себе в страшні хвилини.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.