Неймовірна історія бойової медикині, яка вивозила поранених

Вона вижила в автомобілі, який протитанковою ракетою підірвали росіяни. Ольга Осадча — бойова медикиня, яка з-під обстрілів рятувала поранених, а врешті-решт сама закривавленою та з переламами рятувалася з охопленої полум’ям автівки.

Зараз Ольга може посміхатися. У лікарняному холі, жінка розповідає, як у липні протитанкова керована ракета ледь не обірвала її життя. В ту ніч поблизу Пісків на Донеччині тривали важкі бої. Ольга саме вивозила поранених бійців, коли росіяни прицільно вистрілили в машину медиків.

Прилетів ПТУР. І горіли машина, горіли люди в ній.

З чотирьох людей вижили — двоє. Ольгу з палаючого авто витягував водій. З жінки злетіла каска, полум’я одразу обпекло праву сторону обличчя, почала йти кров.

Я не бачила вже нічого, очима не бачила, але водій говорив і я повзла на той голос.

Крововтрата була велика, тому Ольгу почало дуже трусити від холоду. Жінка втратила свідомість вже у швидкій, прийшла до тями за кілька днів — вже у Києві.

Рухатися вона не могла і про свої численні ушкодження дізналася не одразу. Травмований хребет, опіки, посічені ноги, розрив барабанної перетинки та розтрощені кістки.

Були переламані всі кістки справа на обличчі — орбіта, скула, щелепа. Також Ольга втратила праве око. Але їй не просто шалено боліло. Ольга, що лежала у лікарняній палаті, подумки лишалася на війні. Жінка уявляла, що у її маленькій палаті викопані два окопи й вона могла туди ховатись.

Лиш закрию очі — і знову працює артилерія. Це наслідок черепно-мозкової травми та контузії.

Читати на тему

Неможливо було розібрати, де загиблі, а де поранені: історія жінки, яка тікала з лежачою матір’ю з Краматорська

Трагедія на вокзалі стала для всіх справжнім шоком. І Яна з лежачою мамою та хворим чоловіком наважились їхати з дому.

Усі чотири з половиною місяці у госпіталі для Ольги такі прості речі, як вмитися, поїсти та навіть просто встати з ліжка були мрією. День за днем – вчилася ходити та хоча б говорити з родиною: мамою й 12-річним сином. У жінки через поранення практично не відкривався рот.

Сина я побачила в листопаді. Я не бачила. І чесно кажучи не хотіла. В мене було жахливе обличчя.

Своє лице у лікарні Ольга побачила випадково — у ліфті, коли її везли на перев’язки. Ділиться, що вже почала думати, де у Києві хіджаб купити, щоб ніхто не побачив більше її обличчя.

Та ховатись Ользі не довелося. Вона потрапила до благодійного проєкту NoScar, де пластичні хірурги з усієї країни безкоштовно допомагають постраждалим від війни.

Читати на тему

Місце, де розумієш важливість кожної хвилини: як парамедики рятують життя у стабпунктах

Нерідко саме від лікарів на стабпункті залежить, чи вдасться зберегти життя військового, оскільки до найближчого шпиталю зазвичай треба їхати десятки кілометрів.

Пластичний хірург Артем Корчак розповідає, що жінка героїчно перенесла всі операції та вже очікує на останній етап — видалення пігменту та порохових газів.

Знаєте, поки людина жива — взагалі все можна змінити.

Поміж процедурами Ольга проходить спеціальну комісію, яка має знову допустити жінку до роботи медиком, щоправда, тепер не на передовій, а у тиловому шпиталі.