Життя людей — це найголовніше в професії рятувальників. Особливо з початку повномасштабної війни. Працівники ДСНС Донецької області пригадали свої перші виклики, розповіли про щемливі історії порятунку та незламність українців стояти навіть в найскладніших моментах.
Романов Максим — рятувальник відділення 30 державної пожежо-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Донецькій області. Своїх дружину та сина він відправив у місто Дніпро, а для себе прийняв рішення бути до останнього на службі.
Свій перший виїзд він пам’ятає добре — бігали по полю, тушили траву і сміялись. А найстрашнішим він вважає виїзд після прильоту в житловий будинок, тоді вже було далеко не до сміху.
У мене була мета стати начальником караулу. З раннього дитинства я мріяв стати пожежним рятувальником, — розповідає Вацюк Родіон, начальник караулу 30 державної пожежо-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Донецькій області.
В першу чергу Родіон дбає про особовий склад, за який несе відповідальність. Він із товаришами по роботі ніколи не думали, що почнеться війна.
Рятувальники кажуть, що найважче на тих виїздах, де постраждали люди і особливо діти. Їм шкода невинних, яких ранять просто так.
Мріють всі про одне — перемогу, щоб почути вже це слово і відсвяткувати дружнім колективом.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію бойового медика із Тернопільщини, який рятує кожен день своїх товаришів.
До речі, підписуйся на Телеграм та Інстаграм Вікон. У нас цікаво!