Окоп у будинку — це ще по-божому: історія літнього подружжя, у якого все забрала війна

В одному зі звільнених містечок на Миколаївщині з близько 200 місцевих залишилося лише одне літнє подружжя на все село — це наслідки російської окупації. Стареньким довелося пережити її, бо не змогли покинути своє господарство. Завдяки йому і не померли з голоду.

Тепер військові та волонтери допомагають їм продуктами. У селі не вціліло жодного будинку, адже російські окупанти облаштовували позиції прямісінько в них, посеред кімнат рили окопи. Люди поки не поспішають повертатися і через те, що загарбники залишили багато розтяжок та мін.

Одне літнє подружжя на все село — наслідки російської окупації

Невеличке село на Миколаївщині, дороги до якого майже немає. Навкруги потрощена техніка окупантів, поля, всіяні снарядами. Андрій разом із другом Сергієм повернувся до батьківської хати, щоб вивезти хоч якусь вцілілу техніку до сусіднього села.

У родини Андрія було своє фермерське господарство. Тепер тут немає нічого.

Отакі наслідки російської окупації. Тут був “приліт”, у тій кімнаті був “приліт”, — показує Андрій.

Його батьки тривалий час були в окупації. На початку повномасштабної війни не встигли виїхати. Під час обстрілів ховалися у підвалі. Та одного разу ворожий снаряд залетів і туди. На диво, він не розірвався, і всі вціліли.

До повномасштабної війни тут було майже 200 жителів. Люди тримали невеликі фермерські господарства. Тепер у селі цілковита тиша. В городах лежать залишки незібраного врожаю. Біля будинків валяються нерозірвані міни, які сапери пофарбували у блакитний колір.

Пан Володимир разом із дружиною — єдині, хто залишився в цьому селі. Про пережиті часи окупації згадують із жахом.

По воду ходили о третій ночі, а останнім часом не можна було пройти, тут бомбили і вдень, і вночі. Особливо вночі, коли не знаєш, хто приїхав і до тебе стукає, — розповідає Володимир.

Читати на тему

Ти — весь мій світ, який сьогодні закрили у труні: йому назавжди 27 років, а їй на згадку — щоденник пам’яті кохання

“Я досі не хочу і не можу вірити, що моя любов до тебе не спрацювала магічним щитом”, — написала дівчина у день, коли дізналась про смерть коханого.

Окоп у будинку — це ще по-божому

Пані Ніна господарює у своєму потрощеному будинку. На час запеклих боїв вирішили поїхати в найближче село, та коли через місяць повернулися, взялися за голови від того, що наробили окупанти.

Це ще нічого, в інших хатах узагалі ями страшні, а в нас ще така, по-божому, яма, — каже вона.

Це пані Ніна показує облаштовані сховища, які окупанти вирили прямісінько в її кімнаті. І такі окопи загарбників є чи не в кожному будинку в селі. Та про старше подружжя тут не забувають. Волонтери разом із військовими привозять їм харчі. Цього разу привезли й сонячну панель та повербанк.

Настав час допомагати цивільним, люди залишилися самі. Тут ні світла, ні води, нічого нема. Зробили панель сонячну, погода якраз дозволяє заряджати, — каже волонтер Сергій Басов-Полтавцев.

Подружжя такій допомозі радіє. Нині старенькі навіть не загадують, коли наводитимуть лад і почнуть відбудовуватися після російської навали.

Раніше ми розповідали історію військового, що наосліп керував танком та врятував побратимів.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!