“Ми нагадуємо про головне і тихо молимось”: перша в Україні військова капеланка про труднощі у роботі

Війна в Україні змусила йти в ногу з вимогами: у нас з’явилися нові професії, набули популярності військові чини. Тепер багато українців йдуть на службу — якщо не фізичну, то духовну. 

Днями у храмі Святої Софії – Премудрості Божої відбувся перший випуск військових капеланів. Серед випускників — молодша лейтенантка Олександра Андріяшина. Вона ж стала першою в Україні дипломованою капеланкою. 

У телемарафоні Єдині новини жінка розповіла Яні Брензей про особливості непростої служби.

Олександра проводить капеланські навчання не перший рік. Водночас вирішила піти навчатися, щоб удосконалити свої знання та вміння. А ще — готова ділитися власним досвідом. 

На війні капеланка уже вісім років. Спочатку вона вважалася капеланкою-волонтеркою, але зараз Олександра Андріяшина — офіцерка Збройних сил України. Новими для неї стали навчання з розмінування території — необхідна навичка, без якої зараз точно не обійтися. 

— Що дає ЗСУ ось таке інституціалізоване капеланство?

— Капелани служать на війні, тому підвищувати рівень професіоналізму та розуміти принципи ведення війни — це важливо. Ми надаємо моральну підтримку, служимо сім’ям військовослужбовців, допомагаємо у кризових ситуаціях. 

Ми підтримуємо бійців, навчаємо їх, як розслаблятися та мотивувати одне одного. 

Усе це, за словами Андріяшиної, мало бути на науковому рівні, із глибоким вивченням.

Нині військова капеланка працює неподалік лінії розмежування, є штатним працівником однієї із бригад. А за кілька днів жінка поїде у зону бойових дій — працювати на нашу перемогу. 

Читати на тему

Гасло капелана: “Бути поруч!” Військовий священик розповів, як підтримує бійців на фронті

Розповідаємо історію капелана про роботу на фронті.

— Чи відрізняються запити військовослужбовців зараз від тих, які були на початку повномасштабного вторгнення?

— Звісно, різниця є. Військові шукають сенс життя, питають, навіщо ми живемо. Навіть коли бійці планують операцію, вони звертаються до Бога. 

Я не маю мети відповісти на всі складні питання. Але я маю бути поруч, намагаюся це робити. 

Я можу підтримувати бійців, коли вони до мене звертаються. Я завжди наголошую, що ми можемо робити вибір: в бік добра або у бік зла. Людська натура є дуже егоїстичною, тому наш ворог і обирає сторону зла. А наші захисники є воїнами добра.

Ми нагадуємо про це і тихо молимось, — підсумовує Олександра Андріяшина. 

Українські капелани не втрачають віри в Бога та всіляко допомагають українцям на фронті не сумніватися у власній справі. Як військовий капелан пережив полон та продовжив свою роботу — читай у матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!