Нагадуй собі щодня про повагу, вдячність та приязнь до військових, бо саме завдяки їм ми зранку п’ємо каву в мирному Києві, водимо малечу в дитсадок і радіємо весні… Хтось за наші радісні моменти віддав своє життя, і зараз чиїсь батьки щодня оплакують полеглих молодих синів. У матеріалі ми розповідаємо, як українці часом принижують військових.
Українці принижують військових: де ваша повага і вдячність?
Хочеться, щоб їм в очі подивився чоловік у халаті з Буковеля, який нахабно відправляв у Бахмут нашого захисника, що приїхав у Карпати на реабілітацію.
Конфлікт чоловіки ніби владнали, але перегорнути таке як сторінку в соцмережах не можна, ми свідомо повертаємося до цієї історії заради того, щоб такого більше ніколи не повторилось.
Кадри, як місцеві зустрічають українських захисників зі сльозами та обіймами, та чоловіка, який кидається на військового зі словами: “Лошара, їдь у свій Бахмут, чого ти тут сидиш”, облетіли мережу. Вони ніби з паралельних реальностей.
В одній — українці дякують військовим за захист і визволення. В іншій — ображають та виявляють агресію. Таких, на щастя, меншість. Але запитання — як це взагалі можливо? Після повномасштабного вторгнення, коли війна торкнулася кожного.
Резонансний випадок трапився в Буковелі. Черкаський бізнесмен Олександр Фатула образив бойового медика Олександра Одарченка, який приїхав на реабілітацію з Бахмута.
Учора я чув, що ЗСУ — це худоба. Сьогодні теж ЗСУ називали не дуже добрими словами, — розповідає бойовий медик Олександр Одарченко.
Конфлікт спалахнув через прохання бійця спілкуватися українською, а завершився вибаченням Фатули.
Прикрі випадки образ військових
Боєць Віктор Якименко у листопаді їхав додому у відпустку, стоячи в тамбурі. З вагона його вигнали, бо пасажирам погано пахло. Це лише випадки, що набули розголосу завдяки соцмережам. А скільки воїнів просто мовчки стерпіли зневагу.
Цього не можна толерувати в жодному разі. Це має стати новою нормою, яка має бути прописана в суспільному договорі — це гідність і повага до військових і ветеранів, — каже морський піхотинець та ветеран Гліб.
Гліб — ветеран російсько-української війни. Агресію цивільних відчув на собі в тилу, коли стояв у черзі по каву. Людина в черзі попросила пропустити, бо поспішає, але й Гліб поспішав, тому відмовив. Тоді йому сказали, чому він такий молодий і здоровий, але не воює. Ветеран вибухнув, пояснив, де він був.
Пояснив, що боронив Маріуполь. Тяжке поранення, полон. Після повернення — складне і тривале лікування. Коли трапився конфлікт, був у цивільному одязі, — розповідає Гліб.
Багато військових не носять піксель, коли приїздять з фронту у відпустку чи на лікування. Ми не можемо відразу визначити, хто перед нами. Тому загальну культуру спілкування слід підвищувати, а градус напруги — знижувати.
Бійцям на передовій боляче це чути
Бійці на передовій боляче сприймають прояви зневаги до побратимів у тилу. Нацгвардієць на псевдо Метис пригадує, якою всеохопною була підтримка українців на початку повномасштабного вторгнення.
Тепер, каже, дехто почав забувати про війну, наростає втома. Якийсь парадокс: чим далі воїни відганяють ворога, звільняючи міста і села; чим довше стримують росіян на нулі, — тим частіше підіймають голову ті, “хто їх туди не посилав”.
Український ветеранський фонд має цілодобову гарячу лінію психологічної підтримки військових та їхніх сімей. Це безкоштовно та анонімно. А ще у фонді запускають соціальну кампанію Повага. На вулицях з’являються білборди з військовими, у соцмережах закликають викладати світлини воїнів із тегом Ветерани різні, перемога одна.
До повномасштабного вторгнення в Україні було півмільйона учасників бойових дій. Нині нас захищає мільйон двісті тисяч військових. Після перемоги ми станемо країною ветеранів.
Соцопитування групи Рейтинг свідчать — 91% українців вважає, що наше суспільство поважає ветеранів. Що цікаво — серед військових так думають лише 60% опитаних.
Раніше ми розповідали, як спілкуватися з військовими, щоб зберегти стосунки.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!