Жодної медичної допомоги, мінімум їжі й постійні приниження. Українці, які повернулися з полону, описують схожі умови життя у російських катівнях.
Напевно, всі знають історію нашого захисника Михайла Діанова, який повернувся із російського полону з дуже низькою вагою. А також у нього неправильно зрослася рука. Дмитро “Орест” Козацький, який повернувся з полону разом з Михайлом, каже на ретельну реабілітацію не було часу.
Акцентує, що після повернення з полону, з’являється велике бажання робити все для того, щоб звільнити інших українських військовополонених. Каже, що у полоні дуже хотілося додому та маминої їжі.
— Пам’ятаю, що першого дня мама привезла купу їжі. Я в неї дуже просив Наполеон, вона і його привезла. Хотілося додому, на волю.
Свобода для нас, українців, дуже важлива. За її відсутності дуже погано, — говорить Дмитро.
Зараз захисник продовжує нести службу — займається воєнним репортажем. Робить усе, що може, щоб пришвидшити повернення побратимів.
Євгенія Глиніна розповідає про свого брата Максим, який є військовим Нацгвардії. Понад рік він вважався безвісти зниклим. Лише в лютому в одному з проросійських Telegram-каналів вона побачила коротке відео, в якому її брат казав, що живий і перебуває у полоні. З того моменту родини з’явилася надія хоч якось повернути Максима. А Євгенія намагається дізнаватися та фіксувати умови, в яких перебувають полонені українці.
Захисники втрачають 15-30 кг, інфіковані поранення призводять до ампутації через відсутність медичної допомоги, переживають фізичні та психологічні тортури, немає належного харчування.
Підготовка кожного обміну тримається в тиші насамперед, щоб не зашкодити. З російського полону додому вже вдалося повернути близько 2500 українців.
Багато українських військових розповідають про жахи російського полону. Раніше ми розповідали історію Андрія Голдобіна, який пройшов Маріуполь та російський полон.
А ще у Вікон є свій Telegram та Instagram. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!