Дивлюсь на ногу, а там ошмаття: історія бійця, що наступив на міну і вижив

Понад три роки він нищив ворога на передовій, аж поки сам не отримав поранення. 29-річний Владислав Козачок, боєць бригади Хартія, наступив на протитанкову міну, коли разом із побратимом ішов забирати дрон після приземлення.

Хлопець втратив ногу, але не віру у щасливе майбутнє. Він знайшов кохання свого життя і мріє про весілля та власну справу, яка б приносила йому задоволення.

Історія Влада, що втратив ногу, але не свої мрії

До повномасштабної війни Влад жив активним життям, працював, займався спортом та мріяв про прості речі.

— Я все життя займався спортом. Це все почалося спочатку зі звичайного спорту, дворового: турніки й так далі. Потім я пішов на бокс, займався боксом довгий час. Я любив бігати. Я побігаю і мене це розслабляє. Тому і зараз я хочу бігати й надалі.

Але у 2022 році обрав шлях воїна. Три роки він знищував окупантів на передовій, був очима неба, керуючи Мавіками.

Робота пілота — це години напруги, точності й втоми, каже Влад. Але це те, що йому подобалось.

Це дуже цікаво — дивиться, як нищать ворога. І ти безпосередньо береш в цьому участь.

Навесні цього року Влад отримав поранення. Через погані погодні умови дрон довелось посадити за кілометр від позиції. Коли вирушили за ним разом із побратимом, неочікувано стався вибух. Спершу хлопець подумав, що був скид, але Влад наступив на міну.

— Я дивлюся, нічого не розумію взагалі. Дивлюсь на свої руки. Руки є, добре. Потом опускаю очі вниз, дивлюсь на ногу, а там ошмаття. І такий струмінь крові, шириною з пальця.

Читати на тему

Уламок пробив серце: військовий розповів, як вижив після важкого поранення

Військовому Сергію з Донбасу під час бою влучив уламок від російського дрона прямо в серце

Побратим був далеко, тож Влад вирішив ховатися в водостічну трубу, що була поруч, і самотужки наклав собі турнікет.

Евакуювали його доволі швидко, а до стабпункту його віз тоді ще незнайомий солдат, а нині найкращий друг Микола. За іронією долі наступного дня і він отримав поранення, таке саме, як у Влада.

І після чергової операції я заїжджаю в нову палату, і слово таке чую слова: Козак. Це мій позивний. Я обертаю голову і тут той чувак, що мене витягав звідти, рятував.

Разом вони лікувалися і проходять реабілітацію у Львові в центрі Незламні. Нині Влад вперше приміряє протез. Розуміє, що потрібна практика ходіння. Втім, радіє можливості ходити як раніше.

Протезисти кажуть, перші кроки на протезі рідко відповідають очікуванням пацієнтів. Це і боляче, і незвично, і психологічно складно. Тіло ще не звикло, рухи здаються неприродними, а кожен крок — виклик.

Вперше на протезі Влад пробує заняття із фізичним терапевтом. Такими невеликими, але впевненими кроками Влад потроху рухається вперед. Понад усе він мріє про бігову стопу, щоб знову відчути свободу бігу, яку так любив до поранення.

А ще мріє про власну кав’ярню. І це не просто бізнес-план, адже саме в кав’ярні почалась його історія кохання — з випадкової розмови, що переросла у щось більше.

— Смачні зерна, смачна кава, обстановка така класна, що може прийде парочка посидіти, поцьоматися в класному місці. Отаке хочу.

Нещодавно ми також розповідали історію ветерана Миколи, який водить авто після втрати чотирьох кінцівок.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!