Виїхали з окупованої Бучі та відновили свою справу — виробництво косметики. Історія подружжя хіміків

Усі жахіття окупації в Бучі Олена Захарович зі своїм чоловіком пережили від самого початку. Там вони мали будинок та свою справу — виробництво косметики. Тому довго не хотіли виїжджати з міста.

Подружжя жило під обстрілами, без світла, води та зв’язку. Їм довелось на власні очі бачити розстріляних земляків.

Дорога з пекла

Після масових обстрілів міста Олена з чоловіком все-таки вирішили тікати до Прикарпаття, полишивши й рідний дім, і власну косметичну фабрику.  

З окупованого міста подружжя вивіз зовсім сторонній чоловік. Вони приєдналися до іншої евакуаційної колони, де була понад тисяча автівок. Дорога до мирного Прикарпаття нагадувала фільм жахів.

Коли ти їдеш і бачиш згорілі машини, трупи, кров, кишки — це страшно. І майже на кожній машині написи “діти”. Я майже всю дорогу проплакала. Мені чоловік не дозволяв дивитись. Я сиділа і дивилася в ноги, — пригадує Олена.

Читати на тему

Юні швачки з Дніпра: як школярки вразили всіх своєю волонтерською роботою

У Дніпрі учениці узялися допомагати волонтерам – шиють балаклави, спіднє і постільну білизну для українських військових та переселенців.

Бізнес в евакуації

Та вже за два тижні після евакуації до Олени почали звертатись клієнти й просити знову налагодити виробництво кремів, масок та іншої косметичної продукції.

Одна з клієнток допомогла з обладнанням — передала його з Києва. До Олени доєднались і її працівники, які погодились теж переїхати до Івано-Франківська.

Нині Олена думає відновити ще й виробництво у Бучі та вийти зі своєю косметикою на європейський ринок.

Кілька років тому чоловік з Горенки в хаті-мазанці сам змайстрував піч і за старовинними рецептами, виключно вручну, замішував тісто й випікав хліб.

Нині родина Граур відновила бізнес у Золотоноші, куди довелось переїхати через війну. Дивись, як працює пекарня на колесах.