Від сотень до кількох тисяч мітингувальників вийшли на площі у великих російських містах. Містах, де живуть мільйони. Напередодні ув’язнений опозиціонер Олексій Навальний закликав своїх співвітчизників не бути нацією наляканих мовчунів. Однак перші мітинги були скромними.
Емма Антонюк проаналізувала заяви публічних людей з України та Росії та проконсультувалася з відомим істориком, щоб зрозуміти, чи є шанс, що росіяни візьмуть на себе відповідальність і зупинять кривавого диктатора всередині власної країни.
Війна триває другий тиждень. Вже є перші малюки, які народилися у бомбосховищах. Є убиті російською армією українські діти. Є обстріляні міста і села. Є знищені літаки, музеї, телевежі та кладовища. Нема лише реакції того народу, який десятиліттями називав себе братнім. Народу, від чийого імені Кремль влаштував геноцид українців.
Що говорять наші медійні особистості?
Відома українська телеведуча і громадська діячка Маша Єфросиніна у своєму відеозверненні закликала росіян до активних дій.
Ваш правитель сделал так, что вас проклинает весь мир. Ваших детей избивают в иностранных школах. Ваших туристов бьют в отелях. Мы все это знаем. И я вам не завидую. Я хочу знать, почему вы бездействуете, делая себя соучастниками этого страшного террора. Выходите на улицы!
Українці, які роками створювали контент російською мовою, українці з багатомільйонною російською аудиторією, українці, чиї рідні сьогодні під обстрілами російської армії – намагаються вмовити росіян не спостерігати мовчки за путінськими злочинами.
Дубинкой дадут, посадят в автозак и заберут в отделение. Но отвезут тысячу человек, две. Но миллионы не отвезут. У вас единственный выход. Вам нужно принять решение, потому что иначе ваша страна станет изгоем.
Так звернувся до росіян український журналіст та мандрівник, автор програми Світ навиворіт Дмитро Комаров.
Чому їм вигідно мовчати?
Роскомнадзор заблокував роботу усіх ЗМІ, які називали вторгнення в Україну війною та навіть сайт із пошуку загиблих кадровиків. Тепер у російському медіа просторі залишилися лише пропагандисти, які звинувачують українську владу у стражданнях людей на Донбасі. І ні слова про ряжених путінських бандитів, до появи яких Схід України був мирним і заможним.
Російський телеведучий, а нині – публіцист та режисер Олександр Невзоров говорить:
Никто не хочет вспоминать, что в течении этих восьми лет шли подтверждённые проверенные доклады правозащитных организацый, которые с подтверждениями, с документами, с фото демонстрировали, что творили с населением Донбасса те банды уголовников, которые финнансировались Кремлём.
Під тиском закликів не бути мовчазними співучасниками убивств російські зірки, зокрема й українського походження почали також публічно звертатися до своєї аудиторії.
А що говорять російські медійні особистості?
Зі зверненням у соціальних мережах з’явилася і Світлана Лобода.
Мы все маленькие люди. Мы ничего не можем. Но есть люди, которые вершат судьбы и могут сделать всё для того, чтоб этот ад закончился.
Ось це формулювання “малєнькіє люді” так чи інакше з’являється у кожному публічному зверненні російських лідерів думок. Доки українці кидаються на танки голіруч і героїчно у містах і селах обороняють свою землю, у Росії їм розповідають, що долі вершаться десь там – далеко. І маленька людина ні на що не здатна.
— Я сама поняла, насколька бессильна перед обстоятельствами, что я никто и ничто в этой глобальной мясорубке сильных мира сего. В том, что сейчас происходит, я вижу только несправедливость и боль за два народа, которые сейчас страдают. Одни – под ударами и сиренами, вторые – под санкциями.
Одни погибают, других травят во всём мире, — плаче у своєму відео популярна в Росії блогерка Катя Конасова.
Росіяни залишилися без Netflix, ми — без дітей, чоловіків і жінок, яких убила російська армія. Вони залишилися без Apple Pay, ми — без літака Мрія і музею Марії Примаченко. Вони тепер без Анталії та Хургади, ми — без площі Свободи в Харкові та телевеж у Києві й Лисичанську. Вони називають себе жертвами. Ми себе — вцілілими, а згодом і переможцями.
У росіян тепер лише один напрямок руху
Українські ж медійні особи говорять про війну та російський народ більш відверто та прямо:
Росіяни стали нацією, яку посилають самі знаєте куди по всьому світу.
— Ми взиваємо до якогось глузду? До них почне доходити, коли це стане питанням їхнього комфорту. Коли телефончика нового не купиш, коли машинку нову не купиш, коли з Тінькофф гроші не знімеш. І вони спитають: за що? І стануть вони другою Північною Кореєю. І будуть гризти кору з бірьозок і можевєльнік.
Відомий український історик Ярослав Грицак вважає: в українців та росіян різна ментальність та історія державотворчості. Тому у нас кожна людина може бути великою. І не дозволяє вирішувати за неї. Росіяни тим часом досі коряться царю.
Хто буде робити бунт в концтаборі? Російське суспільство зараз є концтабір. В концтаборах повстання тільки тоді стає, коли починає крахувати режим. Коли війна до кінця. А зараз … на це дивляться.
Зі 140-мільйонного населення за участь у мітингах затримали менше семи тисяч громадян, серед них — ветерани Другої світової та навіть діти. Поки більшість росіян мовчать або обмежуються антивоєнними постами та хештегами в соцмережах.
До санкцій на товари, росіянам тепер і світ побачити буде важко. Читайте, які країни закрили своє небо для РФ.