У Чернігові російські військові розбомбили автомобільний міст через Десну, який сполучав місто з Києвом.
Це не заважає нам поставляти гуманітарну допомогу до Чернігова. Ми забезпечуватимемо місто продуктами й всім необхідним, — прокоментував голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус.
– Ми обов’язково збудуємо новий міст. Набагато кращий, ніж той що був. Він у нас був старенький. А таке місто, як Чернігів, місто-герой, заслуговує нового, крутого, сучасного мосту і ми його обов’язково збудуємо після нашої перемоги, — додав Чаус.
З перших днів війни Чернігів став північною фортецею України та щитом для Києва. Місту вдається вже майже місяць стримувати навалу російських орків.
Проте за це мирні жителі платять страшну ціну: вони опинилися у гуманітарній та інформаційній катастрофі на межі виживання. Читай, як живе місто сьогодні.
Без світла, тепла, води та їжі
Омбудсмен Людмила Денісова повідомила, що околиці Чернігова повністю зруйновані російською армією, а передмістя — на 60%.
Рашисти практично знищили критичну інфраструктуру. У місті немає електроенергії, тепла та водопостачання. Люди обігріваються газовими плитами, проте й такий варіант доступний не для всіх.
Полагодити мережі неможливо через активні бойові дії, а також відсутність необхідних запасних частин та інструментів.
Олександра з Чернігова розповідає, що холодильник розморожується, продукти псуються, зарядити телефон ніяк, води немає — це ні помитися нормально, ні випрати.
Я мовчу вже, що холодно у квартирі, опалюємося духовкою, спасибі хоч газ є. Я нормально — у сенсі жива, здорова, решта — кепсько, якщо чесно, — каже дівчина.
Фото: Чернігівводоканал / Telegram
Продукти в магазини завозять нерегулярно й розбирають їх миттєво. Та попри постійні обстріли люди виходять з укриттів та стоять у довгих чергах до супермаркетів. Іншого варіанту дістати хоч трохи харчів немає.
Проте купити продукти недостатньо. З них ще потрібно щось приготувати, а вдома зробити це ніяк. Тому жителі пристосувалися готувати їжу на багаттях у своїх дворах під атаками путінських військ.
Чернігівцям критично не вистачає води. Люди гинуть від зневоднення. Водоканал розвозить воду в житлові квартали, лікарні та на інші важливі об’єкти, проте в місті недостатньо ємностей.
Сьогодні щільність точок роздачі води, на жаль, дуже мала. Ми намагаємося їх збільшувати, але нам не вистачає ємностей, — ділиться міський голова Владислав Атрошенко для видання Lb.
Фото: Чернігівводоканал / Telegram
Примарний “зелений коридор”
Україна продовжує переговори з окупантами щодо відкриття гуманітарного коридору з Чернігова, проте наразі місто майже повністю оточене, а дороги заміновані та прострілюються російськими загарбниками.
Великий гуманітарний коридор на Чернігівщину занадтно небезпечний, — розповіла міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.
Рятує хіба що природний ландшафт, який унеможливлює повну блокаду міста. Своїм ходом люди виїжджають “лісовими стежками”, проте безпечною цю дорогу назвати не можна.
Атрошенко повідомив, що з міста вже виїхала приблизно половина населення.
Точного підрахунку не ведемо, але за моїми відчуттями в місті лишається орієнтовно 130 тисяч людей. До війни було 285.
Ті, хто залишилися, постійно просять про гуманітарну підтримку та захист.
Складну ситуацію у Чернігові підтверджують і волонтери, які намагаються доправити туди хоч якусь їжу. Кажуть, дістатися міста надто складно, але іноді вдається навіть власними силами вивезти звідти людей.
– Вивозять людей волонтери. Там — просто страшно. Багнюкою вибираються. Якщо ж вийде річка з берегів — евакуації не буде взагалі там, — розповідає волонтер Віталій Віт.
Життя під постійними обстрілами
За даними Генштабу ЗСУ, станом на ранок 22 березня рашисти не ведуть активних наступальних дій у напрямку Чернігова, але продовжують артилерійські обстріли позицій ЗСУ та самого міста.
Російські загарбники щоденно обстрілюють Чернігів з градів, САУ, артилерії, скидають бомби з літаків. Окупанти цинічно знищують школи, приватні сектори та багатоповерхівки. Гинуть сотні людей.
— Щодо загиблих цивільних, то їх декілька сотень. Тільки один Чернігів вже має свою сотню, як я її називаю, “Чернігівська сотня”. Але точної цифри я вам не скажу, бо постійно відбуваються обстріли, ми все ще дістаємо з-під завалів тіла.
Про це в інтерв’ю ВВС News розповів керівник обласної державної адміністрації В’ячеслав Чаус.
Фото: Чернігівська ОДА / Telegram
Мешканцям, які все ж працюють, доводиться діставатися роботи будь-якими способами й небезпечними дорогами попри обстріли.
Моя мама у такій жахливій ситуації все одно ходила на роботу під сиренами щодня пішки півгодини туди й стільки ж назад, — поділилася з Вікнами ще одна мешканка Чернігова.
Батько дівчини теж працює: допомагає налагодити опалення та водопостачання в місті.
Та в лихі часи проявляють своє нутро лихі люди. Мародерство серед своїх же залишається великою проблемою у місті. Але жителі, за можливості, все фіксують. Розбиратимуться, кажуть, після війни.
До речі, ми раніше розповідали, що робити, якщо побачили мародера.
Інформаційна блокада
У Чернігові залишилося лише декілька журналістів. Вони постійно ризикують життями, знімаючи жахливі наслідки російського вторгнення у рідному місті.
Проте через відсутність електроенергії та перебої з інтернетом їм доводиться їздити в інший кінець міста, щоб передати фото та відео з місця подій.
Журналісти отримують інформацію ціною життів.
Та попри все чернігівці, які залишилися в місті, продовжують тримати оборону, працювати, допомагати, рятувати, захищати одне одного. Це сучасні герої, якими пишається Україна та яким дякує кожен з нас.
https://youtu.be/2FTtVIL0QSQ
Уже 27 днів українській військові нищать ворога та захищають нашу країну. Читай, яка ситуація на фронті 22 березня.