Уламки просять загорнути на пам’ять: медики стабпункту про поранення наших захисників

Місто засинає — прокидаються медики стабілізаційних пунктів на фронті. Евакуація поранених на всіх ділянках лінії зіткнення зараз відбувається лише затемна. Хоча бувають і рідкісні винятки.

Василь Кузьмик, який керує передовою хірургічною групою, був цивільним лікарем. Він мобілізувався після початку повномасштабного вторгнення РФ. Лише за минулий рік медик сім разів витягав скалки із сердець воїнів.

До його стабпункту передової хірургічної групи прикордонної служби везуть бійців усіх підрозділів, які воюють на напрямку. Тут проходить основна важка робота.

В операційній медики відразу роблять рентген. Знеболювальні та ліки проти нудоти — це те, що вводять майже всім пораненим. Василь каже, що 85-90% припадає на уламкові поранення, решта — 10-15% — кульові.

Близько десятої вечора привозять перших поранених. Поки лікарки дістають численні скалки з рук ніг та шиї Степана, той розказує про 15 років роботи у шахті та чотирьох онуків. Він родом з Волинської області.

Степанові за рік буде вже 60 років. Скалки, які витягують з його тіла, боєць просить загорнути на пам’ять.

За годину привозять ще чотирьох поранених. Один з них — Роман. Він з батальйону спецпризначення Шквал — це підрозділ, створений з колишніх ув’язнених. Чоловік розповідає, що поки витягував поранених, на нього ворог скинув гранати з дронів.

Скинули гранату, я втратив свідомість. Коли отямився, очі відкрити вже не міг.

Після того, як чоловік отямився, йому довелося просидіти в очікуванні евакуації два дні в підвалі без будь-якої можливості щось побачити.

Читати на тему

Концентрація болю і горя: медикиня Афіна про вагу життя на фронті

Мрію, щоб перестали гинути люди історія бойової медикині на псевдо Афіна.

Забирати поранених з передової вкрай важко через обстріли. Але й тут у стабілізаційних пунктах можуть наздогнати російські КАБи. Тоді медикам доводиться рятувати як себе, так і поранених.

Координатор стабілізаційного пункту Дмитро каже, що для нього найважче — це якраз обстріли, адже потрібно насамперед зберегти своє життя, але разом з тим також надати допомогу іншим.

Ці місяці тут на фронті, каже Дмитро, змінили його кардинально. І так скаже будь-хто у цьому стабпункті напівночі Харківщини: і колишні лікарі приватних клінік, які мобілізувалися, і добровольці, і колишні ув’язнені.

Кров і смерть рівняють тут усіх.

Медики віддано рятують життя українських захисників. Але інколи їм доводиться надавати допомогу навіть окупантам. Читай, як медики 47 ОМБр невпинно рятують життя.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.