Стугна, Корсар та десять кіл пекла: чому так складно реанімувати український ВПК

Уже майже два роки Україна витримує наступ агресора завдяки незламності воїнів та переважно західному озброєнню. Держава просить у партнерів снаряди, міни, ракети, банального пороху немає. Уся країна збирає на дрони, міномети й бронетранспортери.

І це в країні, яка робила ракети та запускала їх з морської платформи, мала потужне виробництво танків і зброю, за якою стояли в черзі різні країни. Де всі ці розробки? Де наші Стугни, Вільхи, Сапсани?

Чи не на кожній виставці зброї Україна демонструвала ті ж танки Оплот, ударні дрони Сокіл-300 і помпезно запускала виробництво артснарядів, яких нині так бракує армійцям. І лише на другий рік повномасштабної війни український ВПК почав оживати. Україна стала виробляти свої дрони та випробовувати власні розробки. Держава нарешті пустила на ринок озброєнь приватні компанії, які тримають міць оборонки у всьому світі.

Які проблеми існують в українському ВПК

Танки Оплот, бронетранспортери, оперативно-тактично-зенітний комплекс Сапсан, який може запускати балістичні ракети на відстань до 300 км. Протитанкові ракетні комплекси Корсар і Стугна. Високоточна ракета Вільха-М, а ще повітряні та наземні дрони, системи радіоелектронної боротьби, авіаційні ракети.

До повномасштабної війни Україна демонструвала свої розробки на всіх можливих виставках. Попри війну на Донбасі, Міноборони озброєння майже не замовляло. Це ж не тільки Стугни, Скіф, Корсар, це й наші ПТРК, які вироблялись на експорт.

У нас були всі можливості створити ракети, подібні до Х-55. Тому що перші серії цієї ракети випускали в Харкові. А потім віддали росіянам, які зараз до нас повертають ці ракети вже в інший спосіб, — говорить авіаексперт Валерій Романенко.

На початку незалежності Україна мала близько двох тисяч заводів з виробництва зброї чи комплектуючих. Та у рамках домовленостей з ЄС та США, перші 20 років армію скорочували: озброєння розпродавали, віддавали літаки, ракети, щось і зовсім різали на брухт. Та навіть напад РФ 2014 року не змусив українську владу запустити оборонну промисловість на повну.

Танк Оплот

Спроба запустити виробництво артснарядів 152-го калібру, яких нині дуже бракує на фронті, була 2018 року. Тоді на заводі Артем урочисто запустили конвеєр. Виготовили 80 снарядів і виробництво закрили. Задорогими виявились.

Перші місяці повномасштабної війни Україна оборонялася завдяки своїм запасам і допомозі партнерів. За кілька місяців до вторгнення озброєння нам активно надавали США та Велика Британія. За вісім років ООС і АТО Міноборони не запаслося амуніцією. Її теж надсилали партнери, або ж шукали волонтери. Та два роки повномасштабної війни мало чого змінили.

Безумовно, військовою бойовою технікою здебільшого забезпечує нас армія і держава. Хоча і її теж ми купуємо за ті ресурси, які знаходимо, — говорить заступник третьої окремої штурмової бригади Максим Жорін.

Читати на тему

Україна більше не може бути житницею! Як та чому найближчим часом зростатиме виробництво у ВПК

Я впевнений, що ми побудуємо найсильніший оборонно-промисловий комплекс, — говорить Олександр Камишін.

Роками приватні компанії на збройний український ринок не пускали. Хоча у світі цей бізнес — здебільшого приватний. Бюрократія, монополізація та зарегульованість галузі гальмували оснащення армії більш сучасним озброєнням.

Крім того, простіше було замовити десь. Натомість, як говорить військовий експерт Петро Черник, для виготовлення власної зброї потрібно було пройти десять кіл пекла.

Сокіл-300

Лише наприкінці 2023 року ситуація почала змінюватись: зменшились перешкоди й у ВПК почали заходити приватні компанії. У Мінстратегпромі переконують, що зараз з 200 підприємств, які виготовляють озброєння, лише десять — державні.

Більшість наших заводів розташовані на лінії фронту. Тож підприємствам знадобився час для релокації. Армійці вже стріляють нашими 120-мм мінами, накривають окупантів самохідними артсистемами Богдана, але снарядний голод відчувається досі. Існують проблеми із сировиною, а наш завод з виробництва вибухівки — під постійним ударом. У світі теж існує дефіцит на пороху.

Чому Україні потрібне власне виробництво запчастин для дронів

Також поступове нарощування Україною виробництва дронів виявило велику проблему — нам катастрофічно бракує запчастин, які ми експортуємо з Китаю. Логістика іноді займає по кілька місяців. Китайські постачальники часом відмовляють українцям у контрактах, бо працюють з росіянами. Тому, щоб масштабуватися і виготовляти більше своїх БпЛА, нам слід терміново починати виробництво українських запчастин до дронів.

Крім того, у китайських запчастин збільшився відсоток браку — тепер він становить не п’ять, а 20%. Тож це ще раз змушує звернути увагу саме на українські розробки та деталі.

Українці вже виготовляють деякі складники. Почали з простого — рам для дронів. Також зараз розробляють свої відеопередавачі, приймачі та контролери. Ще трохи й запускатимуть у серійне виробництво. Якщо це все налаштувати, ми можемо навіть зробити таку саму ціну на виготовлення як в Китаї. Крім того, вже існує й український виробника пропелерів, який на 20% дешевший, ніж китайський через логістику.

Переваги українських складників очевидні: швидка логістика та в рази менше браку. До того ж ворог не буде знати про деталі стратегічної галузі промисловості.

У Мінстратегпромі прогнозують, що до кінця 2024 року вдасться локалізувати виробництво усіх деталей в Україні. Так, сировина для багатьох буде імпортною з Китаю, з Європи, але з її завезенням не має виникнути проблем. Крім того, працюють і над механізмами підтримки виробників запчастин і радять маленьким командам офіційно реєструвати свої виробництва, щоб локалізація виготовлення дронів допомогла і фронту, і нашій економіці.

Як можна перемогти РФ у гонці озброєнь

Перегнати РФ буде важко, адже Кремль до війни готувався десятиліттями, поки український ВПК розвалювали. Тому будувати його доводиться з нуля. Але ставка тепер — на технології.

Ми здатні виробляти все. Від маленьких FPV-дронів за 350 доларів до того, що сьогодні може долетіти до Санкт-Петербурга, — говорить очільник Мінстртегпрому Олександр Камишін.

Перевірити слова чиновників у війну складно. Розробки й потужності — під грифом секретно. Але держава має не лише реанімувати старі заводи, але й не заважати приватному бізнесу, який заходить на цей ринок. Також потрібне зменшення бюрократії, кредитні програми та інвестиції у власне виробництво.

Випуск українських дронів нарешті стає на сталі рейки, а виробники пояснюють: інвестувати у виготовлення варто і державі, і приватному бізнесу. Адже це ще й вигідно. Читай, як можна проінвестувати виробництво дронів в Україні.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.